Полозкова Віра Миколаївна
| Віра Миколаївна Полозкова | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Віра Миколаївна Полозкова (нар. 1986) — російська поетеса, акторка.
Цитати
[ред.]- Мені найбільше подобаються області, де кожен — індивідуальність і не може бути переможених і переможців[1].
- Всіх своїх колишніх коханих я не забуваю. Пам'ять про них зберігається в моїй підсвідомості, ні, не в підсвідомості — в кістках. Кожен наступний коханий робить мене ще сильніше[1].
- Прошу тебе, нагадай, що я більше не хочу тебе бачити, ніколи більше не хочу бачити. І приїжджати я більше не буду — не зможу[1].
- Познач свою присутність в будинку хоча б якось, хоча б через інформаційний простір[1].
- Я постійно гублюся в житті і не в змозі що-небудь змінити[1].
- Неможливо не впізнати[1].
- Можна втекти від чужих насмішок і знущань, але куди ти дінешся від власного самокатування і самобичування, яке безжально роздирає тебе зсередини[1].
- Найбільше розчарування — це розчарування в коханій людині. І коли воно трапляється, то сумно помічаєш — любов пройшла[1].
- Я дивуюся своєму вмінню любити так самовіддано і так віддано. Люди вважають, що це дар Бога, а мені здається — це прокляття[1].
- Білизна, мотузка через весь двір — чудовий антураж одеського дворика[1].
- Мрію про нічну сорочку. Більше нема про що — через те, що все інше є або від того, що не вистачає фантазії на більше[1]?
Примітки
[ред.]
