Ольга (княгиня)

Ольга (княгиня)

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

О́льга (давньоскан. Helga, хрещене ім'я — Олена; нар. близько 910 — 11 липня 969) — руська княгиня, дружина київського князя Ігоря Рюриковича. Після смерті чоловіка (осінь 944) стала регентом при малолітньому синові Святослав Ігорович, і фактичною правителькою Русі у 944—964 роках.

Цитати

	Бо як же можеш інших судити, коли сам зло чиниш? — "Житіє Ольги"
	— Анонім

	Краще бо мені в чистоті померти й вóди ці мати замість труни, ніж дівочій [цноті] моїй бути порушеною. — Житіє св. Ольги
	— Святитель Димитрій Ростовський (Туптало)

Як ти мене хочеш узяти, ко охрестив мене сам і назвав мене дочкою? Адже в християнах нема такого закону — ти ж сам знаєш. — "Повість минулих літ"

Я, сину, бога пізнала і радуюся. Якщо й ти пізнаєш бога, то радуватися станеш. — "Повість минулих літ"

Бажання про поховання

По смерті моїй не чини наді мною нічого з обрядів та забобонів поганських, але священик мій нехай поховає тіло моє грішне за звичаєм християнським. I могили наді мною не треба насипати, ні тризни чинити. Але пошли золота багато до Царгорода, до святого патріарха, і хай той за душу мою грішну помолиться господу богу і накаже служби божі іншим священикам за мене служити і іншим милостиню дасть.

Про княгиню Ольгу

	А був тоді цесарем Костянтин, син Леонтів. І, побачивши її, гарну з лиця і вельми тямущу, здивувався цесар розумові її і розмовляв з нею, сказавши їй: "Достойна ти єси цесарствувати в городі сьому з нами". — "Повість минулих літ"
	— Нестор Літописець

	Благословенна ти єси в руських князях, бо возлюбила ти світло, а тьму облишиш. Благословлятимуть тебе сини руськії навіть в останньому покоління нащадків твоїх. — "Повість минулих літ"
	— Патріа́рх Поліе́кт

	А ся ж блаженна Ольга з малих літ шукала мудрості, яка є лучче від усього на світі сьому, і знайшла вона перло многоцінне, що ним є Христос. — "Повість минулих літ"
	— Нестор Літописець

	Ся [Ольга] була передвісницею християнській землі, яко вранішня зоря перед сонцем і яко зірниця перед світом. Вона бо сіяла, як місяць, уночі. Так ся між невірних людей світилася, як перло в багні, бо були вони закаляні гріхом, не омиті святим хрещенням, а ся омилась святою купіллю, скинула з себе гріховну одіж ветхого чоловіка Адама і в нового Адама втілилась, що ним є Христос. — "Повість минулих літ"
	— Нестор Літописець

	Мала обличчя гарне і мудріша всіх дівчат варязьких та руських, отже, не було їй рівної, а до того чистоту вельми любила, хоч і закону не знала. — "Житіє Ольги"
	— Анонім

	Ольга в наших переказах стала типом, взірцем хитрої княгині... — "Ілюстрована історія України"
	— Михайло Грушевський