Фрідріх Ніцше
| Фрідріх Ніцше | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Роботи у Вікіджерелах
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Фрі́дріх Ві́льгельм Ні́цше (нім. Friedrich Wilhelm Nietzsche; 15 жовтня 1844 – 25 серпня 1900) — видатний німецький мислитель, філософ, психолог і філолог.
|
# А Б В Г Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я |
Цитати[ред.]
Б[ред.]
Без певної розумової культури не може бути витонченого смаку. |
В[ред.]
Все, що нас не вбиває, робить нас сильнішими. | ||||
|
Інший варіант: Все, що мене не вбиває, робить мене сильнішим. |
|||
Was mich nicht umbringt, macht mich stärker.[1] |
Г[ред.]
Голос краси звучить тихо: він долинає тільки найчутливіших вух. |
Л[ред.]
Людина, яка жодного разу не думала про гроші, про честь, про набуття впливових зв'язків, про посаду, — хіба вона може знати людей? |
Люди, що прагнуть величі, є, зазвичай, злі люди: це єдиний спосіб стерпіти себе. |
Н[ред.]
Найвеличніше у великих — це материнське. Батько — завжди лиш випадковість[2]. |
Небезпека мудрого полягає в тому, що він більше, ніж інші, схильний закохатися в нерозумне. |
О[ред.]
Одинадцять дванадцятих видатних людей історії були тільки представниками якоїсь великої справи. |
С[ред.]
Смерть достатньо близька, щоб можна було не боятися життя. |
Т[ред.]
Той, хто відповів собі на питання: «Навіщо жити?» — зможе витримати майже будь-яку відповідь на питання: «Як жити?» |
Х[ред.]
Хто зазнає нападок зі сторони свого часу, той ще недостатньо випередив його — або відстав від нього. |
Щ[ред.]
Що вільніший і сильніший індивідуум, то вибагливіша стає його любов. |
Я[ред.]
Якщо ти довго дивишся в безодню, то безодня теж дивиться в тебе. |
Див. також[ред.]
Примітки[ред.]
- ↑ як наведено на zitate-online.de
- ↑ Мудрість тисячоліть, 2019, с. 10
Джерела[ред.]
- Уклад. Л. В. Лапшина. Мудрість тисячоліть. Притчі та афоризми. — Харків: Віват, 2019. — 320 с. — ISBN 978-617-7151-54-7
- Мудрість віків: вибр. афоризми / упоряд. М. О. Пушкаренко. — К.: Богдана, 2009. — С. 49.
- Большая книга афоризмов / сост. А. П. Кондрашов, И. И. Комарова. — Москва: РИПОЛ классик, 2008. — С. 1025-1027.