Ніл Гейман

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ніл Гейман
Gaiman, Neil (2007).jpg
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Ніл Гейман (англ. Neil Gaiman; нар. 10 листопада 1960) — англійський письменник-фантаст, автор численних романів, графічних новел, коміксів та кіносценаріїв. Його найвідомішими роботами є серія коміксів «Пісочний чоловік», романи «Зоряний пил», «Американські боги», «Кораліна» та «Книга кладовища». Гейман — лауреат численних літературних нагород, таких як премія «Г'юго», премія «Неб'юла» та премія Брема Стокера, медалей Ньюбері та Карнегі. Він є першим письменником, якому вдалося завоювати медалі Ньюбері та Карнегі за один і той самий роман — «Книга кладовища».

Цитати[ред.]

  •  

Для мене «застрягання» на одному фрагменті твору вирішується перемиканням на інший фрагмент, інший твір, іншу діяльність, переглядом того, що вже зроблено — найчастіше в результаті ти знаходиш «щось», що вибило тебе з колії. Виправиш його – і можна рухатися далі. Утім усе індивідуально. У мене немає рішення всіх проблем, але якщо ви пишете, будьте вимогливі перш за все до себе й до того, що ви створили[1].

  •  

Дедлайни — це важливо. Про них не варто забувати, їх не варто ігнорувати, яким би крутим автором ви не почувалися. Вони ховаються з очей у темній коморі, але в один прекрасний день вискакують усі разом: «Привіт! Ми — дедлайни!». Не варто їм цього дозволяти. Ви керуєте ними, а не навпаки. Якщо вони збилися в купу, у вас не залишається влади над тим, що відбувається. Графік — це важливо. Утім я не можу сказати, що я досяг аж такого успіху в цій галузі[1].

  •  

Істина – це не те, що трапилося насправді, але те, що розповідає нам, хто ми такі.[2]

 

англ. Truth is not in what happens but what it tells us about who we are[3]

  •  

Мене вражає те, якою різною буває Америка. Я багато подорожував — самостійно й у межах турів, багато бачив, багатьох зустрічав. Великі міста схожі між собою, але периферія — навіть не знаю: це крихітні замкнуті в собі всесвіти, дивовижні у власному розмаїтті, у своїй зворушливості або й потворності[1].

  •  

Події — боягузи: вони не трапляються по одній, а натомість набігають зграями й кидаються [..] усі разом.[4]«Небудь-де»

  •  

Я не вірю у творчу кризу як таку. Це щось, що, на думку авторів, звучить краще й романтичніше, аніж «я застряг». Фактично йдеться про події, які поза вашим контролем, наче якісь письменники-боги зібралися гуртом і прокляли вас, і все, що ви можете тепер робити, — це кричати «на жаль»[1]!


Bookmark-new.svg


Примітки[ред.]

  1. а б в г Ніл Ґейман: «Я не вірю у творчу кризу»
  2. Лекція «Чому наше майбутнє залежить від читання»
  3. Neil Gaiman (15 жовтня 2003). Why our future depends on libraries, reading and daydreaming.
  4. Небудь-де, 2017, с. 22

Джерела[ред.]