Перейти до вмісту

Нестерпна легкість буття

Матеріал з Вікіцитат
Вікіпедія
Вікіпедія

«Нестерпна легкість буття» (чеськ. Nesnesitelná lehkost bytí, фр. L'insoutenable légèreté de l'être) – роман чесько-французького письменника Мілана Кундери, вперше виданий 1984 року. Оригінальна мова роману — чеська, хоча перше видання було здійснено французькою мовою.

Цитати

[ред.]

Частина перша — «Легкість і вагота»

[ред.]
  •  

Проміння вечірнього сонця осяває ностальгійним чаром будь-яку річ, навіть гільйотину.[1]

 

Les nuages orangés du couchant éclairent toute chose du charme de la nostalgie ; même la guillotine.

  •  

Найтяжча вагота розчавлює нас, ми згинаємося під нею, вона хилить нас до землі. Та в любовній поезії всіх часів жінка мріє про ваготу чоловічого тіла на ній. Отож найважчий тягар — це водночас і образ найщедротнішого наповнення життя. Що важчий тягар, що ближче життя наше до землі, то реальніше і правдивіше воно виявляється.[2]

 

Le plus lourd fardeau nous écrase, nous fait ployer sous lui, nous presse contre le sol. Mais dans la poésie amoureuse de tous les siècles, la femme désire recevoir le fardeau du corps mâle. Le plus lourd fardeau est donc en même temps l’image du plus intense accomplissement vital. Plus lourd est le fardeau, plus notre vie est proche de la terre, et plus elle est réelle et vraie.

  •  

Мати змогу прожити тільки одне життя — однаково, що ніколи не жити.[3]

 

Ne pouvoir vivre qu’une vie, c’est comme ne pas vivre du tout.

  •  

З метафорами жартувати не слід. Кохання може народитися з однісінької метафори.[4]

 

On ne badine pas avec les métaphores. L’amour peut naître d’une seule métaphore.

  •  

«Треба дотримуватися правила трійці. Можна бачитися з жінкою через дуже короткі проміжки часу, але не більше трьох разів. Або ж зустрічатися із нею довгі роки, але за умови, що поміж побаченнями буде не менше як три тижні».[5]Томаш

 

« Il faut observer la règle de trois. On peut voir la même femme à des intervalles très rapprochés, mais alors jamais plus de trois fois. Ou bien on peut la fréquenter pendant de longues années, mais à condition seulement de laisser passer au moins trois semaines entre chaque rendez-vous. »

  •  

«Люблю тебе за те, що ти протилежність кічу.»[5]Сабіна

 

« Je t’aime bien, parce que tu es tout le contraire du kitsch. »

  •  

Сон удвох був злочинним доказом кохання.[6]

 

Le sommeil partagé était le corps du délit de l’amour.

  •  

Кохання знаходить вияв не в бажанні кохатися (це бажання поширюється на незліченну кількість жінок), а в бажанні спати удвох (і це стосується тільки одної жінки).[7]

 

L’amour ne se manifeste pas par le désir de faire l’amour (ce désir s’applique à une innombrable multitude de femmes) mais par le désir du sommeil partagé (ce désir-là ne concerne qu’une seule femme).

  •  

Тереза вигукнула: «Послухайте, та ж я не мертва! Я все відчуваю!»
«А ми теж усе відчуваємо!» — шкірили зуби трупи.[8]

 

Tereza hurlait : « Voyons ! Je ne suis pas morte ! J’ai encore toutes mes sensations !
— Nous aussi, on a toutes nos sensations », ricanaient les cadavres.

  •  

Кохати когось зі співчуття — значить не кохати по-справжньому.[9]

 

Aimer quelqu’un par compassion, ce n’est pas l’aimer vraiment.

  •  

Чеських урядовців, наче якихось злочинців, заарештувала російська армія, ніхто не знав, де вони перебувають, усі боялися за їхнє життя, і ненависть до росіян п’янила, наче вино.[10]

 

Les hommes d’État tchèques avaient été emmenés par l’armée russe comme des criminels, personne ne savait où ils étaient, tout le monde tremblait pour leur vie, et la haine des Russes étourdissait comme un alcool.

  •  

Людина, що покидає місце, де живе, вочевидь нещаслива.[11]

 

Celui qui veut quitter le lieu où il vit n’est pas heureux.

  •  

Повертаючись із готелю до своєї цюрихської домівки ..., він з відчуттям щастя думав, що носить свій спосіб життя, як ото равлик свою мушлю.[11]

 

En rentrant de l’hôtel à son foyer zurichois ..., il se disait avec un sentiment de bonheur qu’il emportait avec lui son mode de vie comme l’escargot sa maison.

  •  

Ні телеграми, ні телефонні дзвінки не могли повернути Терезу. Влада не дозволила б їй виїхати.[12]

 

Ni les télégrammes ni les coups de téléphone ne pourraient faire revenir Tereza. Les autorités ne la laisseraient plus sortir.

  •  

Позаду було сім років життя з Терезою, і тепер він дійшов висновку, що у спогадах ті роки були ліпші, ніж тоді, коли він їх проживав.[13]

 

Il avait derrière lui sept années de vie avec Tereza et voilà qu’il constatait que ces années étaient plus belles dans le souvenir qu’à l’instant où il les avait vécues.

  •  

Навіть наш біль не такий тяжкий, як біль співчуття до когось, за когось, біль, що помножується уявою і поширюється сотнями відголосків.[14]

 

Même notre propre douleur n’est pas aussi lourde que la douleur coressentie avec un autre, pour un autre, à la place d’un autre, multipliée par l’imagination, prolongée dans des centaines d’échos.

  •  

Вагота, необхідність і цінність — це три поняття, що доглибно і внутрішньо залежать одне від одного: важливе лише те, що необхідне, має цінність лише те, що має вагу.[15]

 

La pesanteur, la nécessité et la valeur sont trois notions intimement et profondément liées : n’est grave que ce qui est nécessaire, n’a de valeur que ce qui pèse.

Частина друга — «Душа і тіло»

[ред.]
  •  

Дуальність душі й тіла маскується науковою термінологією; сьогодні це вже стало старомодним забобоном, з якого всі кепкують.[15]

 

La dualité de l’âme et du corps se dissimulait derrière des termes scientifiques ; aujourd’hui, c’est un préjugé démodé qui fait franchement rire.


Примітки

[ред.]

Джерело

[ред.]
  • Кундера, Мілан (1984). L'Insoutenable Legerete de l’Être (французькою) . Париж: Галлімар. ISBN 9782070700721. LCCN 85672962.
  • Мілан Кундера. Нестерпна легкість буття. — Видавництво Старого Лева, 2019. — ISBN 9786176797012