Мій дідусь був черешнею

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку

«Мій дідусь був черешнею» (іт. Mio nonno era un ciliegio) — одна з найвідоміших повістей італійської дитячої письменниці Анджели Нанетті, опублікована у 1998 році. Перекладена понад 20-ма мовами і відзначена літературними преміями Італії, Німеччини, Франції та Словаччини. Книжка увійшла до міжнародного каталогу дитячих книжок «Білі круки» (The White Ravens).

Цитати[ред.]

  •  

Якщо слухати уважно і зосередитися, то можна побачити купу всякої всячини – так, ніби очі в тебе відкриті[1].

  •  

Запам’ятай: доки тебе хтось любить, померти неможливо[2].

  •  

Я давно помітив, що тільки-но мова заходить про померлих, усі раптом серйознішають і зітхають, навіть якщо ледь знали того, про кого говорять. Дідусь же, розповідаючи про бабцю, ніколи не виглядав сумним[2].

  •  

Якщо ти не помираєш, бо, як сказав дідусь, тебе хтось любить, але водночас тебе не видно, то це означає, що ти перетворюєшся у щось інше. І якщо це так, то перетворюєшся ти, звісно, у те, що тобі найбільше подобалося, коли ти ще був живий[3].

  •  

Знаєш, старі – як діти, вони не можуть бути самі, бо потребують одне одного[4].

  •  

Якось він мені приснився: ми з ним гойдалися на гілках і перекидалися через голову, а черешня ціла аж трусилася – ніби від сміху. То був тільки сон, це правда; але якщо дерева дихають, то хто сказав, що вони не можуть сміятися?»[5]

Примітки[ред.]

Джерело[ред.]

  • Нанетті А.. Мій дідусь був черешнею : повість / пер. з італ. Андрія Маслюха. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2015. — 136 с.