Мацяк Андрій Олександрович

Мацяк Андрій Олександрович

Андрій Олександрович Мацяк (26 листопада 1959, Львів, УРСР) — український театральний діяч, генеральний директор — художній керівник Національного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької. Заслужений діяч мистецтв України (1999).

Цитати

«Переважно – переселенці. Ми не є бізнесова структура, ми не є приватна антреприза. І визначили для себе, що квитки дорогими не можуть бути у такій ситуації. Поставили ціни 50 – 150 гривень. Хто на що спроможеться, хай за ті гроші й купує. Але маємо парадокс. По-перше, люди питають, чому така низька ціна квитків? А по-друге, розходяться передусім дорожчі, по 150 гривень, квитки». — про те, чи пішла публіка у театр після перерви в інтерв'ю газеті "День" Андрій Мацяк: «Глядач хоче відпочити» (26 червня 2022 року)

«Маєте рацію. З тим – проблеми. Бо відсутні люди, які тримали на собі репертуар. Тому ми обмежені у кількості вистав, а особливо – на Великій сцені. Крім того, зняли з показу серйозні вистави, бо люди своїм внутрішнім станом на нині їх не сприймають. Глядач хоче відпочити, відволіктися хоч трохи від проблем, від новин з цілодобового телемарафону… Отож треба і цей чинник враховувати. І мушу зазначити, що маємо підтримку від держави. Спасибі. Хай з обмеженнями. Бо війна. І ми, вдячні державі за підтримку, працюємо. І над прем’єрами – в тім числі. Зокрема, під завісу сезону маємо «П'ять пісень Полісся» сучасного драматурга Людмили Тимошенко на Камерній сцені – у постановці Ігоря Білиця. Вже відбулося два перші покази, які перебігали з аншлагом. А на Великій сцені 9 і 10 липня буде представлена ідилічна пастораль «Полісянка» за мотивами Вінцента Марцинкевича, яку ставить Орест Огородник. Крім того, є в роботі ще дві вистави. Отже, життя не стоїть на місці, робота йде. У нас все нормально». — про зміни у складі трупи театру внаслідок еміграції акторів у інтерв'ю газеті "День" Андрій Мацяк: «Глядач хоче відпочити» (26 червня 2022 року)

«Хочемо максимально підтримати людей, котрі опинилися у важкій ситуації. Тому, як тільки є до нас якесь звернення від волонтерських організацій чи, приміром, доброчинних ініціатив, відразу ж відгукуємося. Наприклад, приймали нещодавно абсолютно безкоштовно понад 70 діток з Маріуполя, які живуть зараз у Брюховичах. Інакше й бути на може! Трапляються випадки, що й на вечірні вистави беремо безоплатно переселенців, бо не у всіх є гроші на квитки. Трапляється, це і п’ять, і десять людей. Нікому не відмовляємо». — про волонтерський центр у театрі в інтерв'ю газеті "День" Андрій Мацяк: «Глядач хоче відпочити» (26 червня 2022 року)

«Та всі наші актори і працівники театру молодці! Бо з перших днів війни не покладаючи рук допомагали евакуйованим до Львова. І так було до місяця часу, коли в тому була найгостріша потреба. А потім ми почали грати вистави. Тим більше, що і обласна, і міська адміністрації відкрили спеціалізовані центри волонтерської допомоги, які дуже професійно і цілодобово допомагали людям. Тим більше, що театр, вистави – це терапія, і дуже добра, яка хоч трошки дає можливість відійти від реалій війни. Хоча б на кілька годин. Щодо нашого оркестру, то музиканти – справді молодці, бо часто грають у церквах, приміром, коли йдеться про збір коштів для хвореньких діток. Тому й говорю, що у нас в театрі нема людини, котра б не доклалася до допомоги тим, хто її справді потребує». — про долученість акторів та артистів акторів до волонтерського руху в інтерв'ю газеті "День" Андрій Мацяк: «Глядач хоче відпочити» (26 червня 2022 року)

«Це питання для нас – надзвичайно актуальне. Ми проводили конкурс на заміщення посади головного режисера. А я намагаюся залучати до конкурсної комісії (як і в будь-яку іншу, і тім числі – щодо акторів) великих прихильників нашого театру звідусіль. Приїжджають до нас колеги із Києва, також присутні у комісії й наші, львівські, театрознавці, репутація яких є бездоганною. Я не втручаюся в процес. Ніколи! Тому що це стосується передусім інтересів публіки і Театру Заньковецької. І до нас мають потрапляти найкращі! І, звісно, ніколи у нас не ішлося про родинні інтереси. Я спостерігав за такими ситуаціях в інших театрах, і насправді вони не йшли на користь загальній театральній справі. Отже, повертаючись до конкурсу на посаду головного режисера – члени комісії не обрали нікого зі семи претендентів, які подали документи і концепцію розвитку театру. У всіх у пам'яті – Сергій Данченко. Нам потрібен майстер такого штибу. На жаль, станом на нині фігури такого масштабу в Україні нема. Можна з тим, звісно, сперечатися, але комісія з усіх претендентів на посаду головного режисера нашого театру нікого не затвердила. Крім того, вкотре повторю: посада «генеральний директор – художній керівник», яка вже чинна в Україні кілька років, – це неправильно, бо у директора і художнього керівника – абсолютно різні способи мислення. Так, директор повинен бути освіченою людиною, вміти відрізнити Мольєра від Шекспіра, але він – адміністратор. А головний режисер має визначати на перспективу, на 5 – 10 років, рух, шлях театру. Як це колись робив, власне, Сергій Данченко. Тобто це зовсім інший спосіб мислення». — про поєднання в театрах України посади «генеральний директор – художній керівник в інтерв'ю газеті "День" Андрій Мацяк: «Глядач хоче відпочити» (26 червня 2022 року)

«Не готовий вам відповісти. Навіть всього-на-всього на два чи три місяці вперед. Бо ми наразі не розуміємо, не бачимо, як розвиватиметься ситуація. Тому рухатимемося крок з кроком, крок за кроком. Режисер Вадим Сікорський, про якого ми згадували вище, хотів ставити «Енеїду». Але з огляду на наші доходи, на прибуток з продажу квитків, я не переконаний, що ми спроможемося «витягнути» таке полотно. Тому прошу Сікорського перенести цю ідею на пізніше. А на зараз обрати щось менше, скромніше. Крім того, говорю зараз про Максима Булгакова. Він робив нам пластику у «Тригрошовій опері» Бертольда Брехта, що її ставив запрошений режисер Максим Голенко. Ми запрошуємо Максима Булгакова на постановку пластики «Українського танго», а потім, напевно, проситимемо Максима зробити нам музичну виставу «Ромео і Джульєтта» Шекспіра. Раджуся зараз з театрознавцями стосовно цього питання. Булгаков – в армії, то проситимемо його відпустити до нас, на постановку». — про те, чи повинна змінюватися в часі війни (та й опісля неї) репертуарна політика театрів у інтерв'ю газеті "День" Андрій Мацяк: «Глядач хоче відпочити» (26 червня 2022 року)

«У ті часи, коли вчився і Києві, у 70 – 80-ті роки, я стільки всього перебачив… Неймовірно! Мені дуже подобалося, що робив Стуруа у Театрі Шота Руставелі в Тбілісі. Мені дуже подобався Паневезький театр Мільтініса з Баніонісом. «Камінний господар» у Театрі Заньковецької – блискуча вистава. Мені близька така естетика… Щось би таке я дивився». — про вистави, які б міг подивится як глядач в інтерв'ю газеті "День" Андрій Мацяк: «Глядач хоче відпочити» (26 червня 2022 року)

«Порятунок – у русі, у роботі, у відчутті відповідальності. Мені доручено державою бути разом із своїми людьми, котрих маю у підпорядкуванні, і я абсолютно усвідомлюю, що від мене залежить багато чого. Отак і даю собі раду». — про те, як дає собі раду з подіями, пов’язаними з війною в інтерв'ю газеті "День" Андрій Мацяк: «Глядач хоче відпочити» (26 червня 2022 року)