У Неаполі нема одного тренера. Їх три мільйони. Кожен чоловік, жінка і дитина знає, що найкраще для клубу. Кожен 4-річний малюк у парку знає, як забивати більше голів. Кожна 90-річна бабуся, яка порається в садку, може розказати, як слід змінити нашу тактичну схему.[1]
Поняття "вболівальник «Наполі»" тут не має сенсу. Якщо ти з Неаполя, то вже вболіваєш за «Наполі». Багато років я думав, що розумію пристрасть цих людей. Однак я зрозумів її суть лише 2012 року, коли «Наполі» переміг у Кубку Італії. До того 25 років клуб не міг здобути трофею. Коли ми повернулися до міста, воно… збожеволіло. Натовп наповнив усі вулиці, а з кожного вікна майорів прапор — це була магія. Якщо ти перемагаєш тут, то це краще, ніж перемога будь-деінде на світі. Бо перемогу здобувають не лише футболісти, а й люди, все місто. Ось що робить Неаполь таким особливим.[1]
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі