Маковей Ігор Юрійович

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Маковей Ігор Юрійович
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії

І́гор Ю́рійович Макове́й (нар. 4 вересня 1976, Вінницька область, УРСР) — український футболіст, півзахисник та нападник. Із 2006 року футбольний суддя.

Цитати Ігора Маковея[ред.]

  •  

Колліні взагалі наші арбітри мало цікаві. У нього на першому місці європейський футбол і його глобальні проблеми. По суті, українським арбітрами керує Лучано Лучі — цей старий дідусь, який не завжди адекватно реагує на різні ситуації[1].

  •  

Я хочу сказати, що наше керівництво ФФУ наділило італійців дуже великими повноваженнями. Одного зробило «богом», іншого — «царем». Колліна займається більше арбітрами, причому арбітрами ФІФА — їх просування важливо для його іміджу. Асистенти арбітрів — це парафія Лучі. Решта суддів для них — «ганчірки», на зразок мене, серветки, якими можна витертися і викинути[1].

  •  

Чому наші судді повинні судити на італійський манер? Нашому чемпіонату, як мені здається, ближче англійська манера боротьби і суддівства, але ніяк не італійська[1].

  •  

Чим більше суддів на полі — тим більше проблем у головного арбітра[1].

  •  

Колліна — це бомба уповільненої дії для нашого футболу! Він поїде — і хто буде вирощувати далі ті «тепличні овочі», які він наплодив? Наш чемпіонат буде «кашляти» потім ще років п'ять з таким суддівством[1].

  •  

Це [Колліна] сучасний такий Остап Бендер, який вміє багато і красиво говорити, переливати з пустого в порожнє[1].

  •  

Італійці у нас створили чудову компанію із заробляння грошей. Лучано адже давно працює в пострадянському футболі, прекрасно знає російську мову, все розуміє, але намагається не говорити. Вважаю, що наші футбольні функціонери запустили котів в молочну крамницю[1]...

  •  

Тести з фізпідготовки я називав тестами для пенсіонерів. Усім легко біглося. Але арбітром, звичайно, проблема стати. Для цього треба мати хороші знайомства, лапу волохату. В асистентів все простіше[2].

  •  

Коли починав у ДЮФЛ і Другій лізі, то був головним і хотів продовжувати. Потім мені в кабінетах сказали: «Не смикайся». Уже з Другої ліги я пішов асистентом.
Хто казав не смикатися? І пацани, і інспектори. Усі це знають. А не заніс куди потрібно, бо навряд чи б це вийшло. Там нереальні цифри ходили на той час — 100-150 тисяч євро[2].

Примітки[ред.]


Bookmark-new.svg