Лятошинський Борис Миколайович

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Борис Лятошинський
Liatoshinsky.jpg
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Бори́с Ми́колайович Лятоши́нський (1894 (1895) — 1968) — український композитор, диригент і педагог, вважається одним з основоположників модерного напрямку в українській музиці.

Цитати[ред.]

  •  

Зараз цілковита плутанина — безлад на музичному фронті. Вхопилися всі за те страшне слово «формалізм» і шиють його всім. Будь щось комусь не до вподоби, як він одразу ж замість того, щоб зрозуміти, відмахується від цього і каже, що це – формалізм. Все хоч трохи складне – формалізм[1]. — З листа до Р.Глієра

  • Як композитор я мертвий, і коли воскресну — не знаю.[2].

Цитати про Бориса Лятошинського[ред.]

  •  

Борис Миколайович був учнем славнозвісного Глієра з його операми і фортепіанними п’єсами, був музикантом класичного спрямування, і як викладач, був нащадком системи, яка прийшла до теренів російської Імперії в основному з німецьких земель[1].

  Леонід Грабовський
  •  

Борис Миколайович справедливо посідає важливе місце в історії української музики. З його іменем багато в чому пов`язане її формування і насамперед розвиток симфонічного жанру в Україні[3].

  Дмитро Шостакович
  •  

Фортепіанний доробок Бориса Лятошинського 1920-х років – унікальне явище українського модернізму цих років. Як і його старші сучасники – видатні європейські модерністи, Лятошинський у власній творчості має також пізньоромантичні витоки, безпосередньо пов`язані з іменами Ваґнера, Ліста, Чайковського, Малера. Відчувши на собі й помітний вплив пізнього Скрябіна, а ще – естетики австрійського експресіонізму та композиційних принципів нововіденської школи (перш за все Шьонберґа і Берґа), Лятошинський саме у 1920-ті роки використовує найбільш радикальні технології у компонуванні, які можна чути й, зокрема, в угорця Бартока та поляка Шимановського[4].

  — Євген Громов


Примітки[ред.]