Левицький Володимир Йосипович

Матеріал з Вікіцитат
Левицький Володимир Йосипович
Стаття у Вікіпедії
Роботи у Вікіджерелах
Медіафайли у Вікісховищі

Володимир Йосипович Левицький (1872 — 1956) — український математик. Доктор філософії. Професор Львівського університету. Дійсний член НТШ.

Цитати[ред.]

  • Я дбав про живий і ясний виклад, про естетичне писання на таблиці, про добрі прозорі рисунки, та що найважливіше — не допускав ніколи до найбільшого ворога в школі — нудьги. — про свою педагогічну роботу

Критика комуністичної ідеології[ред.]

  • Математика, як наука, що предметом її дослідів — навіть в приміненню є ідеальні концепції, та яка стремить до безоглядної правди, стоїть із самої своєї матури вище понад усякими політичними партіями та світоглядами та не має, не може мати ніяких божків, тим більше таких, що з нею не мали нічого спільного.
Її одинокий Бог — то правда безпартійна, безполітична. І тому в ній групуються люди усяких поглядів. […] Раз зійде математика до ролі політичного, партійного знаряддя, то перестане бути математикою, а стане лиш ординарною «щотницею».[1]про резолюцію Київського математичного товариства щодо «розвитку Марксівської методології в математиці»
  • Скажіть мені, будь-ласка, чи 1) одинокою кваліфікацією в члени наукової установи має бути як в Європі лиш заслуга в науці, чи приналежність партійна? 2) чи найвища-наукова установа в хвилі, коли з п'єдесталу науки сходить до речника партійних рішень, не тратить через те свого наукового престижа та не сходить до ролі політичного віча? 3) чи справді лиш в спілці з рад. союзами можливий е розвиток науки — свобідної, ясної, необмеженої усякими доктринами? 4) чи культура, що відкидає найвищі цінності думки, як Христа, Платона. Паскаля, Канта і пр., є справді Культурною, а не поворотом до темного середньовіччя, що також оперувало догмами, за які люди «невіруючі» ішли на костер, а чи нинішні святі, що Ви їх величаєте, та від якого на Вашу гадку щойно почалася наука, не стають догмою для вашого ясного колись світогляду?[2]лист до академіка Степана Рудницького (1929)

Про Левицького[ред.]

  • Основоположник математичної культури нашого народу.[3]
Михайло Кравчук
  • Він мав дар вишукувати молодих адептів науки й розділював між них праці, даючи їм зразу реферати з книжок, а далі заохочуючи до самостійної наукової праці. В цьому відношенні всі ми мусимо вважати себе його духовними учнями.[4]
Микола Чайковський

Примітки[ред.]

  1. Аксіоми для нащадків. С. 122-123
  2. Аксіоми для нащадків. С. 123-124
  3. Аксіоми для нащадків. С. 110
  4. Аксіоми для нащадків. С. 120

Література[ред.]