Крижанівський Андрій Степанович
Зовнішній вигляд
Крижанівський Андрій Степанович | |
Стаття у Вікіпедії |
Андрій Степанович Крижанівський (1936–1989) — український письменник, гуморист, сатирик. Автор численних гуморесок та пародій, лауреат літературної премії Остапа Вишні (1989).
Цитати
[ред.]- Юпітере, ти сердишся? Значить, я неправий.
- Людину можна прибити на смерть, а можна на все життя.
- Сміється той, хто сміє.
- Ще раз про честь мундира: краще зберегти честь і втратити мундир, аніж навпаки.
- Нема захисту лише від бездоказової критики.
- Нема поганих лікарів. Є нікудишні хворі.
- Думки інколи приходили і в його голову. І з жахом розбігалися.
- Грати в кішки-мишки з літературою ще не значить бути дитячим письменником.
- Дальтонізм є оригінальним баченням світу.
- На Парнас прагнуть навіть ті, хто дістався Олімпу.
- Нарешті на нього зійшло натхнення. І послало його під три чорти.
- Від здібного журналіста до поганенького письменника — один крок. І його охоче роблять.
- Множити краще, ніж ділити.
- У природі нічого не зникає, крім самої природи.
- Геній — це людина, яка знає про свій винятковий талант і, незважаючи на це, працює далі.
- Ми стільки взяли від природи, що годі сподіватись її ласки.
- Якщо вас назвали дурнем, не гарячкуйте — подумайте. Якщо вгадали — тоді ображайтесь.
- Мовчазний дурень — вже не дурень.
- Нарешті він глянув правді в очі, й та не витримала його брехливого погляду.
- Брехун справді ріже правду-матку.
- Можна і в гуманізмі бути нещадним.
- Випадковості — це теж закономірність.
- Залишив слід в історії? Наслідив!
- В поезії немає генералів. Тож звідки в ній стільки рядових?
- Інколи замкнене коло — це трикутник.
- «Точність — ввічливість королів». Спробуй до них запізнитись!
- Суть не в міністрах культури, а в культурі міністрів.
- Його твори витримали десятки видань. Читачі — жодного.
- А як з пенсіями за творчою інвалідністю?
- І на Пегасах галопують вершники без голови.
- Через цю горілку і вина ніколи випити.
- А з нього таки вийшла людина. І не повернулася.
- Сатирик, як і мінер, помиляється раз у житті: коли обирає жанр.
- Думку не можна вбити. Її можна погодити.
- Не сотвори собі куми.
- Інколи лаврові вінки слід вручати разом з головою.
- Добро торжествує. Зло діє.
- З папером для періодичних видань не буде ніяких проблем, коли його витягнуть з ковбаси, якою нас годують.
- Одна голова — добре. А з тілом — краще.
- Кому потрібен цей стриптиз — гола правда?
- Язик до Києва доведе. Або до Магадана.
- «У ногах правди нема!» — приповідав Прокруст.
- Друга не можна купити. Зате можна продати.
- Коханці приходять і йдуть, а чоловіки залишаються.
Джерела
[ред.]- Українська афористика Х-ХХ ст. Під загальною редакцією Івана Драча та Володимира Черняка. — К., Видавничий центр «Просвіта», 2001