Користувач:Serge-kazak/Козаки

Враховуючи те, що в статті ці цитати були видалені - прохання залишити їх на сторінці обговорення. Хай люди мають змогу порівняти і вирішити самим, хто такі були справжні козаки - озброєні шаблюками професійні вояки-реєстровики чи вільні люди по волі Божій будь-якої професії, мови, походження і віри:

Козаки - вільні люди, вільні люди по волі Божій, люди вільної і вільнонайманої праці, вільні воїни за правду і свободу, вільні люди за правом народження і походження, представники того чи іншого народу (українського, російського, казахського, татарського, калмицького та ін.) чи суспільного стану центральної Євразії, своєвільні злочинці і бандити тощо. Існування багатонаціональної спільноти людей з такою самоназвою, людей різної мови, віри і походження зафіксовано в центральній Євразії ще в ординську епоху XIII-XV ст., а за деякими даними можливо навіть і раніше. З XVI ст. в суспільстві регіону у складі козацтва виникає явище козаків реєстрових, військових, станових.

Воля Божа і козаки

• «Козак - вільна людина, вільна людина по волі Божій» (народне означення козацтва);
• «Віддаючи себе повністю на волю Божу, козаки вірили, що не власною силою, а силою Всевишнього вони переможуть будь-якого ворога» (Людмила Іванникова )
• «Не сумуй, товаришу, — неначе спокiйно сказав колишнiй кошовий. — На все бо є воля Божа, i без його святої волi не було б зруйновано Сiчi Запорозької. Треба скорятися волi Господній i вiд нього сподiватися милосердя» (Адріан Кащенко )
• «Бажаємо й просимо, щоб ніхто на вічні часи не порушив і не відмінив ні нашої волі військової, що слідувала за волею Божою, ні нашої постанови, щоб військове слово, зовсім не суперечне волі Божій, навпаки, славу Божу возвеличующе, було завжди поважне, статечне і, як скеля, непорушне» (Григорій Іваніка, кошовий Війська Запорізького від імені товариства, 1683 рік )
• «Для надвірного козака воля пана - божа воля» (Олекса Мишанич, книга «Заклятий козак»)

Ординські козаки

• «Сице рече младий отрок до прекрасної: «Душечка єси ти прекрасная дівиця! Ходив єсьми по многим городам, служив єсьми царю в Орді, королю в Литві, не знайшов такової прекрасния дівиці як ти прекрасная дівиця» (Сказання про молодця і дівицю )
• «Існує рівність. Кожна людина працює стільки ж, скільки інший; немає відмінності. Ніякої уваги не уділяється богатству або значимості“» (цар Чингіз, Велика Яса у переказі Г.Вернадського )
• «Год 1494. "Октября приіде з Волох Іван Андрієвич Субота Плесчеєва, а з Крима Констянтин Заболоцький; а йшли Полем, і грабили їх на Полі татаровя, ординські козаки"»
• «Про час появи донських козаків до сих пір серед істориків не існує єдиної точки зору. Так М.С. Коршиков і В.М.Корольов вважають, що «крім широко поширеної точки зору про походження козаків від руських біглих людей і промисловиків, існують в якості гіпотез і інші точки зору. На думку Р. Г. Скриннікова, напримклад, першоначальні козачі громади, складалися з татар, до яких приєднувались потім руські елементи. Л. М. Гумільов пропонував вести донських козаків від хазар, які, змішавшись із слов'янами, склали бродників, являвшихся не тільки попередниками козаків, але і прямими їх предками. Все більше спеціалістів схиляються до того, що витоки донського козацтва варто бачити у древньому слов'янському населенні, яке згідно археологічних відкриттів останніх десятиліть, існувало на Дону в VIII—XV ст.» (В. Сухоруков , )
• «Серед цих загонів особливий інтерес для нас представляють «казаки» — вихідці із різних орд, з самих низів татарського суспільства, ледве чи не єдиною привілегією яких була особиста свобода. В тюркських мовах слово «казак» означає вільну, незалежну людину, шукача пригод, бродягу. Згадки про цих степових розбійників у великій кількості зустрічаються в документах XV — початку XVI ст. Наприклад, в Московському літописному зводі кінця XV в. під 1492 р. читаємо: «Того ж літа іюня в 10-й день приходили татаровя ординські казаки, в головах приходив Томешок зовуть, а з ним двісті і дватцять чоловік — во Олексин на волость на Вошан і, пограбив, поідоша назад»» (Станіславський )
• Каза́к а́-, укр. коза́к, др.-русск. козакъ "робітник, батрак", вперше в грам. 1395 г.; см. Срезн. I, 1173 і сл. З укр. запозич. польськ. kоzаk "казак". Наголос у формі мн. каза́кі – результат впливу польсько-укр. форми; оренб. козаки кажуть: казакі; см. Зеленін, РФВ, 56, 239. Запозич. з тур., крим.-тат., казах., кирг., тат., чагат. kаzаk "вільна, незалежна людина, шукач пригод, бродяга" (Радлов 2, 364 и сл.); див. Бернекер 1, 496; Мi. ТЕl. I, 330. Сюди ж каза́ки мн., соврем. каза́хи – тюрк. народ. Етнонім касо́г не споріднений каза́к, всупереч Ельї (505). (Макс Фасмер )
• «Був-жив поп да попаддя. У них був козак (батрак), по імені Ванька; тільки життя у них козаку було не дуже-то добре: занадто скупа попаддя була» (Великоруська народна казка "Казка про те, як піп теля народив") )
• «Згідно Полю Пеліо ім'я Узбек (Özbäg) значить „хазяїн себе“ (maître de sa personne), тобто „вільна людина“. Узбек в якості назви нації значило б тоді „нація вільних людей“. Казак (казах) — в кількох тюркських діалектах означає „вільна людина“, „вільний шукач пригод“ і, звідси, „житель приграничної полоси“. В його основному значенні цим словом називали як групи татарських, українських і руських поселенців (казаки), так і цілий середньоазійський народ киргизів (казахів)» (Верналський )
• «Перші козаки, зброд з черкес горських, в княжінні Курському в 14 ст. з'явились; де вони слободу Черкаси побудували і під захистом татарських губернаторів воровством і розбоями промишляли; потім перейшли на Дніпро і місто Черкаси на Дніпрі побудували» (В.Татіщев )
• «Мова йде про здавна заселеному вихідцями з основної Русі просторі між ріками Воронежем і Хопром, а якщо міряти з півночі на південь - від річки Цни до нинішньої станиці Вешенської на середньому Доні (нині цей простір входить своїми окремими частинами в Ліпецьку, Тамбовську, Вороніжську, Волгоградську і Ростовську області). Давно встановлено, що східнослов'янські — головним чином сіверянські – поселення існували тут ще в VIII-IX століттях (потім руські змушені були уйти звідси через різні небезпеки, пов'язані з військовою практикою Хазарського каганату…), але набагато менш відомо, що ніяк не пізніше XII століття (а точніше, навіть ще раніше – вскорості після погибелі Хазарського каганату, в кінці Х століття) сюди знову прийшли руські переселенці. Вони виявились поза владою якого-небудь князівства, і саме тут, на цій мало відомій окраїні тодішньої Русі, як аргументовано доводить в своїй книзі О. О. Шенніков, почало складуватись козацтво» (Вадим Кожинов )
• «…зараз важливо ствердити одне: майбутні козаки, очевидно, принесли сюди епос не в XV-XVI століттях, а не пізніше XII століття (тобто, можливо, і в XI столітті), коли його життя дійсно ще продовжувалось на Русі (до речі сказати, само слово «казак» широко використовується в писемності вже з XV століття; в усне мовлення воно ввійшло, без сумніву, набагато раніше)» (Вадим Кожинов )

Див. також

• Воля Божа
• царство Ординське
• Українські народні прислів'я та приказки: козаки, козацтво

Джерела

Категорія:Тематичні статті