Користувач:Голден Вова

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Тореадори з Васюківки — роман українського письменника Всеволода Нестайка, написаний у 1963—1970 роках.

Цитати[ред.]

Частина перша (Розповідь Павлуші Завгороднього)[ред.]

  •  

А нащо мені ваш глобус, ваші результати, як нема зі мною мого друга єдиного! Якщо він на безлюдному острові...

  — Павлуша Завгородній
  •  

Ну, якщо ти така цяця, то мотай отсюдова, не вміщуйся! Щоб я тебе тут і не бачив! Сьогодні вночі я це зроблю — і квит! І дивись мені!

  — Книш
  •  

Приймач! На транзисторах, напівпровідниках. Це я тільки в футлярі від фотоапарата його змонтував. Бо іншого корпусу не було. Та й зручно. Через плече носити можна.

  — Кукурузо
  •  

Молодець! З тебе може вийти хороший спортсмен. Тобі треба в секцію зі стрибків з трампліна. Молодець!

  — Вожатий
  •  

Мабуть, немає нічого важчого, як не спати, коли хочеться спати. І, мабуть, немає довших хвилин, ніж оті хвилини напівсонного чекання в темряві.

  — Павлуша Завгородній
  •  

Та я ж, я — сказав дід, вилазячи на берег. — Не впізнали, жовтодзьобики?..

  — Дід
  •  

А той спирт партизани ще у сорок третьому виловили. Для госпіталю. Було б старожилів спитать, перед тим як у воду лізти.

  — Дід Варава
  •  

Мда, — мовив він задумливо. — Все це добре, але... одні глобулус виводять... космічний. Інші майструють щось на транзисторах, напівпровідниках. А ми... — він зітхнув, — тільки підштаники на телевізійну антену вивішувать уміємо. Це й дурень може. Та й не тільки дурень. Навіть мавпа.

  — Ява Рень
  •  

Завгородній і Рень, вийдіть з класу!

  — Галина Сидорівна

Частина друга (Продовження розповіді Павлуші Завгороднього)[ред.]

  •  

Молодці, хлопчики! Правильно! Я давно хотіла організувати драмгурток, та все якось не зберуся. Ну, якщо ви ініціатори, то складіть список усіх бажаючих. Хлопці ви енергійні — будете старостами гуртка.

  — Галина Сидорівна
  •  

Ми приїхали до Києва. На цілий місяць. У гості до мого рідного дядька і моєї рідної тітки.

  — Павлуша Завгородній
  •  

Ява міняв професії, як циган коні. Сьогодні він моряк, капітан далекого плавання. Завтра він геолог. Післязавтра директор кондфабрики («по три кілограми барбарису на день можна їсти»). Тоді футболіст київського «Динамо». Тоді художник. Тоді звіролов, що ловить для дресирувальників хижих тигрів, барсів та ягуарів. А сьогодні, бачте, міліціонер.

  — Павлуша Завгородній
  •  

Казна-що, понавигадували якісь флігелі-мігелі. Лише з пантелику збивають, — удавано сердито буркотів повеселілий Ява.

  — Ява Рень
  •  

І головне, стоїть те чортове колесо на високій кручі над Дніпром. І таке враження, що ти в справжнісінькому літаку летиш. Далеко внизу Поділ, і Дніпро, і низьке Лівобережжя, що ген-ген до крайнеба простяглося. А одне Труханів острів. Пляж. Ну й людей же там! Як отої комашні. Піску через людей не видно. Нікуди, мабуть, і ступити. Як вони там не потолочать одне одного. О! А то що таке? Серед дерев стримить... Лишенько! Та то ж... парашутна вишка! Справді! Вона!

  — Павлуша Завгородній
  •  

Та, хлопці, куди ви! Не треба! Нащо він вам здався! Будете ще зв'язуватися з хуліганом!

  — Валька
  •  

Авжеж, було соромно стояти і екати по-баранячому, слів не знаючи. Але ми мусили залишатися на сцені і якось виплутуватися.

  — Ява Рень

Частина третя (Розповідь Яви Реня)[ред.]

  •  

Спробувала б вона мене вдарити, я б її... я б з неї шашлика зробив! Хе! Щоб якась мавпа мене вдарила! Хе!

  — Ява Рень
  •  

Тільки хай вам привид автографа на портреті поставить! Бо наука не повірить! Ха-ха!

  — Карафолька
  •  

Такого тріумфу перед хлопцями я ще не знав ніколи. Навіть коли ми ото з Павлушею викамстролювали різні штуки, то я усе-таки ділив славу з ним. І для мене то була не ціла слава, а півслави. Лише тепер я зрозумів, що справжня слава неподільна. Справжня слава — це коли ти сам, сам-один п'єш її повними барилами, не даючи нікому ні краплі. Ото насолода! Ото щастя!

  — Ява Рень
  •  

Вовко, давай , давай, давай! Ванько, пасуй Грицькові! Головою, головою! А, щоб ти луснув! Чого ж ти отдав м'яча, недотепо. Бий, Вовко, бий!..

  — Дід Салимон
  •  

Казна-що робиться тут у нас. Нічого не розбереш...

  — Павлуша Завгородній
  •  

І будемо ми з Павлушею дружити найміцнішою, найвірнішою солдатською дружбою — до останньої краплі крові.

  — Ява Рень

Джерела[ред.]

  • Всеволод Нестайко. Тореадори з Васюківки. Київ: «Видавництво Івана Малковича «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» ». Видання дев'ятнадцяте, 2012. 544 стор.


Bookmark-new.svg


Вікіпедія для школи 01.jpg
Сторінку «Голден Вова» завантажено в рамках конкурсу «Вікіпедія для школи»
(1 грудня — 28 лютого 2022 року)
Wikipedia-logo-v2-uk-bw.svg

{{#if:не той простір назв — категоризації не буде||