Клочкова Яна Олександрівна

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Яна Клочкова
Yana Klochkova 2010 001.jpg
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Яна Олександрівна Клочкова (нар. 7 серпня 1982, Сімферополь, СРСР) — українська плавчиня, чотирикратна олімпійська чемпіонка на дистанціях 200 та 400 метрів, срібна призерка — 800 метрів.

Цитати[ред.]

  •  

«Мені шалено подобалася вода. Батьки жартують, що плавати я навчилася раніше, ніж ходити. Спочатку вони просто у дворі ставили ванночки, і я хлюпала у них годинами. А коли ми поїхали на море, то я попливла, шокуючи весь пляж. Мені тоді не було і двох років»[1]. — в одному з інтерв'ю.

  •  

«Досі не знаю, що ж в мені розгледіли тренери – Ніна Кожух і її чоловік Олександр. Проте вони заявили головному тренеру: «Будемо робити з Яни чемпіонку». «З Клочкової? – здивувався той. – Але ж в ній немає нічого особливого!»[1]. — в одному з інтерв'ю.

  •  

«Не буду лукавити, зараз всі мої амбіції спрямовані на те, щоб гідно завершити свою кар'єру на Олімпіаді в Пекіні. Давайте подивимося правді в очі: протягом останніх трьох років я пропустила більшість головних змагань, і хоча зараз від роботи не ухиляюся, ніяких послаблень собі не даю і виконую всі без винятку вимоги наставників, відчуваю, що можливості організму вже не ті, що раніше. Та й вимоги згідно з навантаженнями в нашому виді спорту істотно зросли»[2]. — оцінка власних перспектив у 2007 році перед Олімпіадою-2008 в інтерв'ю газеті «Спорт Експрес в Україні».

  •  

«У житті кожного спортсмена настає час задуматися про завершення кар’єри. У плаванні зараз велика конкуренція: результати Олімпіади в Пекіні говорять самі за себе. Але життя після спорту триває. Сподіваюся, надалі буду такою ж успішною, як в спорті».[1]. — про своє рішення у 2008 році завершити спортивні виступи.

  •  

«Як з’ясувалося, спорт і життя – дві різні речі. На доріжках басейну я була зухвалою, рішучою, будь-якого суперника могла розірвати на шматки. А на дорогах життя відчуваю себе невпевнено, соромлюся, ніяковію перед авторитетами і всіх пропускаю вперед. А ще відчуваю брак освіти. Інституту фізкультури, який я закінчила, сьогодні недостатньо. Свого часу мене без проблем могли зарахувати в Харківську юридичну академію. Але ходити на лекції, готуватися до іспитів не було часу, а отримати диплом просто так не хотілося.[1]. — в інтерв’ю журналу «Караван» у 2017 році.

  •  

Ще пристрасно мрію знайти собі справу до душі. Адже Благодійний фонд, яким ми займалися з Денисом Силантьєвим, закрився – спонсор припинив дотації. А державі немає діла, чим займається його «Герой» після завершенні спортивної кар’єри. Ось і виходить, що я знову можу розраховувати тільки на себе. Хоча, якщо чесно, сподіваюся знайти партнера по бізнесу. Я багато працювала на своє ім'я. Прийшов час імені попрацювати на мене!»[1]. — в інтерв’ю журналу «Караван» у 2017 році.

  •  

«Ідіть покликом свого серця, будьте чесними з собою, ризикуйте і залишайтеся відкриті новому»[3]. — на своїй сторінці в Instagram у листопаді 2018 року, супроводжуючи світлини з відвертої фотосесії.

Цитати про неї[ред.]

  •  

«Була дуже важка друга Олімпіада в 2004 році. Яна зовсім не хотіла працювати. Мій чоловік їй говорив: «Ти станеш героєм на все життя». І коли на збори до Словенії приїхала польська спортсменка Медведчак, ми разом почали підготовку до Олімпіади. Ця спортсменка потрапила в автокатастрофу, в якій загинув її брат, але змогла перебороти свій біль і почала готуватися до Олімпіади[1]. — тренерка Ніна Кожух (2012)

  •  

«Яна могла виграти у Пекіні. Призером була б точно. Але світське життя її поглинуло»[1]. — тренерка Ніна Кожух в інтерв’ю газеті «Сьогодні» про завершення кар'єри у 2008 році.

Примітки[ред.]