Катя Петровська
Катя Петровська |

Катя Петровська (3 лютого 1970, Київ) — письменниця та журналістка українського походження. З 1999 року проживає в Берліні, залишаючись громадянкою України[1]. 2013 року одержала одну з найзначніших німецькомовних літературних нагород — Премію Інгеборг Бахман.
Цитати
[ред.]Звертаюся до Вас, пане Федеральний Президент: чи знайдете Ви слова для українок та українців, для німців, для людей в Європі. Як могло дійти до цієї війни? Що зробила німецька політика не так, що зробили не так Ви, що може і повинна зробити Німеччина тепер? Поставте собі ці важкі запитання, дайте на них належні відповіді. Ви могли б порятувати людські життя. Якби пояснили німцям, що в Україні тепер змагаються в тому числі й за їхнє життя у свободі, за мир в Європі. Але для цього потрібна зброя. Інакше не вдасться[2]. |
В Україні вирішується, як виглядатиме наш майбутній світ. У Другій світовій війні миру вдалося досягти лише цілковитою перемогою над нацистською Німеччиною. Й сьогодні єдиним шляхом до миру є перемога над Росією. Іншого мирного рішення не існує. Допоможіть Україні здобути цю перемогу <...> в тому числі негайним ембарго на нафту й газ[3]. |
Є російськомовна українська література, але чи може бути українська німецькомовна – не знаю, це питання до того, як мене прийме середовище. Взагалі питаня національності знову стало дуже гостро зараз. Я з того радянського покоління, де такого питання не виникало. Ми знаємо російський авангард як явище, але 80% цього авангарду походить з України. Тоді це була Російська імперія. То може казати окремо авангард Російської імперії, література радянського союзу і окремо Росія? У Європі ці поняття змішуються і це неправильно[4]. |
Коли Україна 20 років тому стала незалежною, всі групи жертв з часом отримали свої монументи: дерев’яний хрест українським націоналістам, пам’ятник остарбайтерам, пам’ятник двом членам духовного спротиву, табличка циганам. 10 пам’ятників, але жодної спільної пам’яті. Навіть у пам’яті триває ця селекція. Чого бракує, то це слова людина. — «Мабуть Естер» |
Треба лише зрозуміти, що трагедія Бабиного Яру і всі трагедії – про всіх нас і ніякої чужої біди в принципі не існує[5]. |
У кожної людини, яка працює над книжкою, є певний внутрішній голос. Тобто, ти знаєш, що з ним розмовляєш і він тебе зрозуміє[6]. |
Що робити з цією та іншими трагедіями, я дійсно не знаю. Нікого неможна змусити знати і змусити відчути. Тому що це потрібно з дитинства виховувати уявлення про те, що немає ніяких інших людей[7]. |
Про Катю Петровську
[ред.]Чудово, сильно, вільно й легко зітканий текст[10]. |
Примітки
[ред.]- ↑ www.dw.com
- ↑ «Дотримайте свого слова!» Лист письменниці Каті Петровської до Франка-Вальтера Штайнмаєра pen.org.ua
- ↑ «Дотримайте свого слова!» Лист письменниці Каті Петровської до Франка-Вальтера Штайнмаєраpen.org.ua
- ↑ Катя Петровська про книгу «Мабуть, Естер» logvynenko.com
- ↑ Трагедія Бабиного Яру і всі трагедії – про всіх нас, чужої біди не існує www.radiosvoboda.org
- ↑ Катя Петровська: «Війна і є античністю, з якої ми не виберемося» //zbruc.eu
- ↑ Трагедія Бабиного Яру і всі трагедії – про всіх нас, чужої біди не існує – Катя Петровська //www.radiosvoboda.org
- ↑ Трагедія Бабиного Яру і всі трагедії – про всіх нас, чужої біди не існує – Катя Петровська //www.radiosvoboda.org
- ↑ Катя Петровська про книгу «Мабуть, Естер» logvynenko.com
- ↑ Письменниця родом з України Катя Петровська отримала престижну німецьку літературну премію. 25 тисяч євро texty.org.ua