Катрі Вала
| Катрі Вала | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Катрі Вала (фін. Katri Vala (справжнє ім'я: Карін-Алісе Ваденстрем, фін. Karin Alice Wadenström); 1901 — 1944) — фінська поетеса.
Цитати
[ред.]- З грудей порожніх,
чорних і померлих,
витекли з могутніх жил
життєві сили,
і лежить земля,
вбита ще за життя.
Під небесним склепінням лунає ридання,
і темними струмками тече горе
пагорбами, ще недавно квітучими.
Німий біль рине гірськими водами,
і озера дивляться, ніби згаслі очі,
на жахливі витвори смерті.
- (Убита земля // С. 33)
- Краса померла,
світ сповнився гнівної задухи.
- (Сон (Казки про Сі-Сі-Дус) // С. 172)
- Над землею шугають тривожні думи,
мов птахи із дерев, оповитих вогнем.
Знищення, голод і втеча
женуть нас із рідних домівок.
- (Дерево гнізд палає // С. 176)
- Німотно стоїть храм,
повен яснóго святешнього фіміаму.
Він чекає повернення сина людського
й на хоралу могутнього рокіт.
- (Апокаліпсис // С. 196)
- Палати я хочу, палати, палати!
Я хочу віддати літ своїх сили
за мить єдину.
Тільки — день і ніч, боже!
Не потрібні роки,
які, мов кайдани, до могили тягнеш,
не дай мені, боже, довгого тихого віку,
а тільки ніч і день —
і я відпалаю стовпом вогненним!
Боже!
Боже!
- (Молитва // С. 35)
- Плуг безмежний життя
наді мною пройшов гостролезо,
зачепив і поранив, тремтіла я.
- (Народження пісні // С. 146)
- Я боюся за вас, пустуни.
На сонячному острові, далеко,
стріляють гармати,
кружляють літаки над містом.
Сьогодні ще мир.
Та якщо впаде-вибухне смерть
поміж зачарованих пустунів?
У країні ненароджених, мої діти,
я соромлюся світу, в який вас веду.
- (Ненародженим // С. 136)
- Я в світ прийшла сміливим кроком,
взяла свою землю, і своє сонце,
і неньки своєї хлібину духмяну життя.
Але певність у такому спадку
розтоптала залізна підошва —
розсміявся в обличчя нахабно
завойовник і людожер.
- (Емігранти // С. 159)
Джерело
[ред.]- Вала, Катрі. Лірика / Пер. з фінської та передмова Олександра Завгороднього. — К.: Дніпро, 1990. — 206 с.
