Перейти до вмісту

Катерина (поема)

Матеріал з Вікіцитат
Катерина (поема)
Стаття у Вікіпедії
Роботи у Вікіджерелах

«Катерина» — поема Тараса Шевченка, написана в Петербурзі наприкінці 1838 — на початку 1839 років, присвячена Василю Жуковському у пам'ять 22 квітня 1838 року, дня викупу поета з кріпацтва.

Цитати

[ред.]
  •  

Кохайтеся, чорнобриві,
Та не з москалями,
Бо москалі — чужі люде,
Роблять лихо з вами.[1]

  •  

Серце в'яне співаючи,
Коли знає, за що;
Люде серця не побачать,
А скажуть — ледащо![2]

  •  

Нехай собі тії люде,
Що хотять, говорять:
Вона любить, то й не чує,
Що вкралося горе.[2]

  •  

Вміла мати брови дати,
Карі оченята,
Та не вміла на сім світі
Щастя-долі дати.
А без долі біле личко —
Як квітка на полі:
Пече сонце, гойда вітер,
Рве всякий по волі.[3]

  •  

Отаке-то на сім світі
Роблять людям люде!
Того в'яжуть, того ріжуть,
Той сам себе губить…
А за віщо? Святий знає.
Світ, бачся, широкий,
Та нема де прихилитись
В світі одиноким.[4]

  •  

Єсть на світі доля,
А хто її знає?
Єсть на світі воля,
А хто її має?[5]

  •  

Тоді я веселий,
Тоді я багатий,
Як буде серденько
По волі гуляти![5]

  •  

Спочивають добрі люде,
Що кого втомило:
Кого — щастя, кого — сльози,
Все нічка покрила.[6]

  •  

Бодай же вас, чорні брови,
Нікому не мати,
Коли за вас таке лихо
Треба одбувати![6]

  •  

Не питайте, чорнобриві,
Бо люде не знають;
Кого Бог кара на світі,
То й вони карають…[7]

  •  

Люде б сонце заступили,
Якби мали силу.[7]

Примітки

[ред.]

Джерела

[ред.]

Шевченко Т. Г. Катерина // Кобзар. — Київ: Національний книжковий проект, 2011. — С. 28–54. — ISBN 978-966-339-882-2