Катерина (поема)

Катерина (поема)

Стаття у Вікіпедії

Роботи у Вікіджерелах

Медіафайли у Вікісховищі

«Катерина» — поема Тараса Шевченка, написана в Петербурзі наприкінці 1838 — на початку 1839 років, присвячена Василю Жуковському у пам'ять 22 квітня 1838 року, дня викупу поета з кріпацтва.

Цитати

Кохайтеся, чорнобриві, Та не з москалями, Бо москалі — чужі люде, Роблять лихо з вами.

Серце в'яне співаючи, Коли знає, за що; Люде серця не побачать, А скажуть — ледащо!

Нехай собі тії люде, Що хотять, говорять: Вона любить, то й не чує, Що вкралося горе.

Вміла мати брови дати, Карі оченята, Та не вміла на сім світі Щастя-долі дати. А без долі біле личко — Як квітка на полі: Пече сонце, гойда вітер, Рве всякий по волі.

Отаке-то на сім світі Роблять людям люде! Того в'яжуть, того ріжуть, Той сам себе губить… А за віщо? Святий знає. Світ, бачся, широкий, Та нема де прихилитись В світі одиноким.

Єсть на світі доля, А хто її знає? Єсть на світі воля, А хто її має?

Тоді я веселий, Тоді я багатий, Як буде серденько По волі гуляти!

Спочивають добрі люде, Що кого втомило: Кого — щастя, кого — сльози, Все нічка покрила.

Бодай же вас, чорні брови, Нікому не мати, Коли за вас таке лихо Треба одбувати!

Не питайте, чорнобриві, Бо люде не знають; Кого Бог кара на світі, То й вони карають…

Люде б сонце заступили, Якби мали силу.

Джерела

Шевченко Т. Г. Катерина // Кобзар. — Київ: Національний книжковий проект, 2011. — С. 28–54. — ISBN 978-966-339-882-2