Перейти до вмісту

Карл Саган

Матеріал з Вікіцитат
Карл Саган
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі
У Вікіцитатах є статті про інших людей з прізвищем Саган.

Карл Едуард Саган (англ. Carl Edward Sagan; 9 листопада 1934 — 20 грудня 1996) — американський астроном, астрофізик, космолог, видатний популяризатор науки і письменник-фантаст.

Цитати

[ред.]
  •  

Земля — дуже маленька сцена на безкраїй космічній арені. Подумайте про ріки крові, пролиті всіми цими генералами та імператорами, щоб, в променях слави й тріумфу, вони могли стати короткочасними господарями частини пісчинки. Подумайте про безкінечні жорстокості, що вчиняють мешканці одного кутка цієї точки над трохи іншими мешканцями іншого кутка. Про те, наскільки часті між ними розбіжності, про те як прагнуть вони вбивати один одного, про те, якою гарячою є їхня ненависть. — про бліду блакитну цятку

 

The Earth is a very small stage in a vast cosmic arena. Think of the rivers of blood spilled by all those generals and emperors so that, in glory and triumph, they could become the momentary masters of a fraction of a dot. Think of the endless cruelties visited by the inhabitants of one corner of this pixel on the scarcely distinguishable inhabitants of some other corner, how frequent their misunderstandings, how eager they are to kill one another, how fervent their hatreds.[1]

  •  

Наша поза, наша уявна значимість, ілюзія про наш привілейований статус у всесвіті — всі вони пасують перед цією точкой блідого світла. Наша планета — всього одинока пилинка в навколишній космічній пітьмі. — про бліду блакитну цятку

 

Our posturings, our imagined self-importance, the delusion that we have some privileged position in the Universe, are challenged by this point of pale light. Our planet is a lonely speck in the great enveloping cosmic dark.[1]

  •  

Земля — поки єдиний відомий світ, здатний підтримувати життя. Нам більше нікуди піти — принаймні, в найближчому майбутньому. Побувати — так. Колонізувати — ще ні. Подобається вам це чи ні — Земля зараз наш дім. — про бліду блакитну цятку

 

The Earth is the only world known so far to harbor life. There is nowhere else, at least in the near future, to which our species could migrate. Visit, yes. Settle, not yet. Like it or not, for the moment the Earth is where we make our stand.[1]

  •  

Те, що ми не уявляємо механізмів дії астрології, є важливим, проте не є вирішальним аргументом. Наприклад, коли Вегенер запропонував теорію дрейфу континентів, її механізм теж був невідомий. Проте, як бачимо, Вегенер мав рацію, а ті, хто заперечував, вказуючи на відсутність механізму, помилялися...

  •  

Довго, уважно подивіться на неї. Дивіться на цятку скільки можете, — а тоді спробуйте переконати себе, що Бог створив цілий Усесвіт для одного з приблизно 10 мільйонів видів, які населяють цю порошинку. А тепер — ще один крок: уявіть, що це все створено лише для певної частини цього виду: особин певної масті чи статі, етносу чи релігії. Якщо вам це не видасться неймовірним, оберіть ще одну цятку. Уявіть, що її населяє інша форма розумного життя. І її представники також уявляють такого Бога, який створив усе спеціально для них. Чи дуже серйозно ви сприймете цю їхню претензію? [2] — про бліду блакитну цятку

  •  

Надзвичайна сила характеру потрібна, щоб опиратись улесливій спокусі, яку сіють ті, хто запевняє нас у нашій очевидній, навіть Богом дарованій вищості над подібними до нас.[3] — про людство

  •  

Ми не схильні надмірно критично ставитися до свідчень, які підтверджують нашу вірування.[4] — про людство

  •  

Філософія і релігія давали людям лише думку - думку, яка могла б бути спростована спостереженнями чи дослідами, — як щось певне й остаточне.[5] — про науку, філософію та релігію.

  •  

Ми, схоже, прагнемо привілеїв, отриманих не за справи, а від народження, просто від того факту, що ми люди й народилися на Землі.[6] — про людство

  •  

Сучасна наука — подорож у незвідане, де на кожній зупинці на нас чекає урок скромності. Дехто з пасажирів, бува, жалкує, що не залишився вдома.[7] — про науку

  •  

Навіть якщо Всесвіт створений спеціально для появи життя чи розуму, у незчисленних світах можуть жити й інші істоти.[8] — про позаземне життя

  •  

Так, лише певні закони й значення сталих сумісні з нашою формою життя. Але, по суті, ті самі закони й значення сталих потрібні для утворення каміння.[8] — про життя

  •  

Сьогодні сформульовані такі космологічні моделі, за якими навіть весь Усесвіт не є чимось надзвичайним.[8] — про всесвіт

  •  

Ми гадаємо, що наш Усесвіт унікальний, але він є одним із безлічі — можливо, нескінченності — настільки ж справжніх, незалежних та ізольованих усесвітів.[9] — про всесвіт

  •  

У нас немає й близько тієї могутності, щоб у найближчому майбутньому спробувати створювати всесвіти самостійно.[9] — про всесвіт

  •  

Схоже, до всіх наших обставин застосовується принцип невизначеності. Ми не могли знати заздалегідь, що факти будуть настільки глибоко й постійно несумісними з думкою про центральність людей у Всесвіті. Однак більшість наших суперечок нині завершується на користь думки, що, як вона прикра, може бути сформульована одним реченням: «Нам не дали головної ролі в космічній драмі».[10] — про людство

  •  

Хай там що вчені відкрили й довели, у повсякденному житті ми часто не зважаємо на їхні відкриття. У нас все одно не Земля обертається, а Сонце сідає чи встає... Ми всі геоцентрики, які кутаються в поважну коперниківську мантію.[11] — про людство

  •  

[Раніше] ми у своїх космологічних міфах були схильні робити все близьким і знайомим.[12] — про людство

  •  

Чого насправді ми хочемо від філософії та релігії? Паліативу? Терапії? Комфорту? Чи хочемо ми байок, які підтримують наш дух, чи розуміння свого дійсного становища? Наш розпач через те, що Всесвіт не такий, як нам хотілося б, видається дитячим.[13] — про звинувачення на адресу науки

  •  

Людська психологія поступається перед Усесвітом, його грандіозністю й величністю, а особливо перед його байдужістю. Наука нас цього навчила, тому що ми маємо хист до самоомани, а суб'єктивності не можна давати повну владу.[14] — про релігійні та філософські упередження

  •  

Більшість людей знаходить способи пристосуватися до Всесвіту — особливо, коли їм дають засоби, щоб мислити чітко.[14] — про наукове пізнання

  •  

У чомусь наука значно перевершила здатність релігії викликати трепет[...] Релігія, стара чи нова, яка б наголошувала на величі Всесвіту в тому вигляді, як її показала сучасна наука, змогла б зібрати стільки благоговіння й трепету з людства, скільки не вдалося традиційним віровченням. Рано чи пізно така релігія виникне. [15] — про науку

  •  

Наш час обтяжений сумарною вагою розвінчання один за одним усіх наших щасливих міфів: ми з'явилися хтозна з яким запізненням; ми живемо на задвірках космосу; ми виникли з мікробів і багна; мавпи - наші родичі; ми не повністю контролюємо свої думки й почуття; десь можуть бути значно розумніші істоти, зовсім не схожі на нас. А на довершення цього всього — ми коїмо на своїй планеті хтозна-що й становимо загрозу для себе самих.[16] — про людство

  •  

Між нами немає згоди щодо нашого місця у Всесвіті. Немає загальної згоди і щодо довгострокової мети нашого виду (окрім просто виживання). Особливо у важкі часи ми відчайдушно прагнемо підтримки й стаємо несприйнятливими до проповідей, які розбивають наші надії і ставлять нас на кілька щаблів нижче, ніж раніше: нам значно більше хочеться почути, що ми особливі, навіть якщо свідчення цього тримаються на волосині[...] Проте якщо наша мета — це глибокі знання, а не мілка підтримка, то користь від зміни точки зору значно переважить втрати.[16] — про людство

  •  

Щойно ми впораємося зі своїм страхом бути малими, то опинимося на порозі широкого і прекрасного Всесвіту.[16] — про людство

  •  

Ми — на сторожі сенсу життя. Нам дуже хочеться, щоб хтось був нам як батько й мати, щоб дбав про нас, пробачав наші помилки, рятував нас від дитячих промахів.[17] — про людство

  •  

Космос нічого про нас не знає.[18] — про людство

  •  

З космосу можна так легко розгледіти геть випадкові деталі життя на Землі, якісь ріжки та ніжки: гастрономічні звички жуйних тварин, японську кухню, засоби зв'язку між субмаринами, що блукають морями, носячі в собі смерть для двохсот міст,— а стільки витворів нашої монументальної архітектури, наші шедеври інженерії, наші намагання подбати один про одного залишаються практично невидимими.[19] — про цивілізацію

  •  

Ті уявлення, які ми прищеплюємо своїм дітям, стають дійсністю. Часто вони стають пророцтвами, самі себе сповнюють. Мрія - це мапа. [20] — про виховання

  •  

Я не вважаю безвідповідальним описувати навіть найжахливіше майбутнє: якщо нам треба його уникнути, то слід мати на увазі його можливість. [20] — про футурологію та фантастику

  •  

Порівняно з блискучими досягненнями роботизованих місій, впадає в око і вражає, наскільки менше наукових відкриттів було зроблено тоді, коли в космос відправляли людей. [21] — про НАСА

  •  

Дехто сприймає NACA як таку собі ширму для грандіозних планів виведення військової техніки в навколоземний простір, хоча така зброя на орбіті в багатьох ситуаціях є легкою мішенню. [21] — про НАСА

  •  

«Вояджер-1» і «Вояджер-2» — це космічні кораблі, які відкрили людському роду Сонячну систему, проклали шлях для майбутніх поколінь. [22] — про «Вояджер»

  •  

Зазвичай ми чуємо більше про дива, які привезено до нас, ніж про кораблі, які їх доправили, і майстрів, котрі ті збудували. Так було завжди. [22] — про «Вояджери»

  •  

«Вояджер» — це розумна істота: частково робот, частково людина. Він робить далекі світи доступними людським чуттям. [23] — про «Вояджери»

  •  

«Вояджери» — втілення технологій 1970-х років; якби космічні апарати проектувалися для таких завдань сьогодні, то в них були б присутні дивовижні досягнення розвитку штучного інтелекту, мініатюризації, швидкості обробки даних, апарат був би здатний до самодіагностики й саморемонту, вчився б на досвіді. Також він був би значно дешевшим. [24] — про «Вояджери»

  •  

У багатьох середовищах, де людям працювати небезпечно, — і на Землі, і в космосі — майбутнє належить партнерству робота і людини, і два «Вояджери» в цьому є предтечами й піонерами. [25] — про «Вояджери» та роботизацію

  •  

Роботизовані польоти до інших планет належать до того, що нам — не лише Сполученим Штатам Америки, а й узагалі людям як виду — вдається найкраще. [25] — про роботизацію

  •  

До того як ми придумали цивілізацію, наші предки здебільшого жили просто неба. до того як ми придумали штучне освітлення, забруднення атмосфери й сучасні нічні розваги, ми споглядали зорі. Звичайно ми мало практичні календарні причини, але були й інші. Навіть сьогодні перегодований враженнями мешканець великого міста відчуває несподіване зворушення, коли його очам відкривається чисте нічне небо, розцятковане мерехтливими зірками. Коли я, маючи за плечима багато років на світі й у науці, бачу його, мені досі перехоплює подих. [26] — про людину

  •  

Більшість великих винаходів в історії людства — від кам'яних знарядь і приручення вогню до писемності — належать невідомим творцям. Людство погано пам'ятає настільки давні події. [27] — про людство

  •  

Для мене є щось моторошне в зображенні темної Міранди, бо я можу пригадати, коли вона була лише тьмяною цяткою, яка маже губилася поряд з яснішим Ураном, який теж було відкрито важко, старанням й терпінням астронома. Усього-на-всього півжиття минуло — і невідомий об'єкт став і місцем, чиї давні й унікальні таємниці бодай частково, але розкриті. [28] — про Міранду, супутник Урана

  •  

Ми нічого не знайшли на десятках космічних тіл, подібного до чітких і виразних ознак життя, які на підльоті до Землі побачив апарат «Галілео». Життя - це остання гіпотеза. Про його присутність починають замислюватися лише тоді, коли більше немає чим пояснити наявні факти. [29] — про позаземне життя

  •  

Якби мене спитали, то я б сказав, що на жодному з вивчених нами космічних тіл життя немає — окрім, звичайно, нашої рідної планети. Проте я можу помилятися, і моє твердження — правдиве чи помилкове — вимушене обмежуватися масштабами Сонячної системи. [29] — про позаземне життя

  •  

Може, колись у ході наукових спостережень тієї чи іншої планетної системи ми з вами за ранковою кавою почуємо про новину про життя на іншій планеті. [30] — про позаземне життя

  •  

Кожен «Вояджер» сам собою - це вже певне послання...Проте якщо апарат зустрінеться істотам значно розвиненішим із науково-технічної точку зору (іншим не вдасться знайти й уловити маленький, тихий космічний апарат у міжзоряному просторі), можливо, ці інопланетяни без проблем зрозуміють, що записано на золотих дисках. Може, вони відзначать нестабільність нашого суспільства, те, на скільки наші технології випереджають нашу мудрість. Можливо замисляться: ці істоти, відколи запустили «Вояджер», знищили самих себе — чи, навпаки, стали спроможні на більші звершення?
А може бути й так, що диски ніхто й ніколи не знайде. Можливо, ніхто за п'ять мільярдів років не погляне на них. П'ять мільярдів років — це дуже довго. За такий час люди або вимруть, або еволюціонують в інших істот, жоден із наших артефактів на Земелі до того часу не збережеться, материки невпізнанно зміняться чи зруйнуються, Сонце стане інакшим і спалить Землю дотла або перетворить її на хмару атомів. [31] — про «Вояджери»

  •  

Хоч де на Землі ми мешкаємо , хоч якою мовою ми говоримо, хоч як різняться наші звичаї та політичний устрій — небо над нами спільне. Більшість із нас очікує від неба саме блакитного кольору й не безпричинно буде здивована, якщо уставши зранку, побачить небо чорним, жовтим чи зеленим...Якщо колись буде створено прапор Землі, то він має бути блакитний. [32] — про людство

  •  

Перевезіть мене з зав'язаними очима на будь-яку планету в Сонячній системі; не відчуваючи гравітації, не дивлячись на ґрунт, я зможу доволі точно визначити місце, якщо ви покажете мені лише тамтешні небеса. [32] — про небо

  •  

Людське життя просто своїм існуванням зобов'язане цим блакитним небесам. Ми слушно вважаємо їх м'якими та священними.[33] — про небо

  •  

Іноді кажуть, що вчені — люди не романтичні, що їхня пристрасть до чисел і точності позбавляє світ краси й таємничості. Однак хіба наше серце не сповнює захват і хвилювання, коли стає зрозуміло як світ на справді влаштований:.. Ні світанок, ні захід сонця не стають менш романтичнішими від того, що що ми трохи розуміємо чому вони такі.[34] — про знання та вчених

  •  

Як завжди буває в науці, давні таємниці розвіюються (і їм на зміну приходять нові).[35] — про науку

  •  

Сьогодні ми відправляємо апарати в різнокольорові небеса інших космічних об'єктів. Колись ми вирушимо туди самі... Мрія про польоти в повітрі - рідна сестра мрії про польоти в космос. Породжені тими самими візіонерами і фантазерами, вони спираються на схожі технології й розвиваються більш-менш паралельно. [36] — про космічні польоти

  •  

Дехто вважав, що камера [під час космічних досліджень] — це насправді не науковий інструмент, а так, принагіднепотурання інтересам публіки: дані знімків не можуть дати відповідь на пряме й чітке наукове запитання. [37] — про програму «Марінер»

  •  

Небажання сприйняти саму ідею гарячої поверхні на Венері, напевне можна пояснити тим, що нам дуже не хотілося відступатися від мрії, що найближча планета є придатною для життя, зручною для майбутнього дослідження — а може, колись, у майбутньому, ще й для того, щоб оселитися там. [38] — про дослідження Венери

Примітки

[ред.]
  1. ↑ а б в Sagan, Carl (1994). Pale Blue Dot: A Vision of the Human Future in Space (1st ed.). New York: Random House. ISBN 0-679-43841-6.
  2. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 22
  3. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 23–24
  4. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 25
  5. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 26
  6. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 30
  7. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 31
  8. ↑ а б в Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 46
  9. ↑ а б Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 47
  10. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 48
  11. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 49-50
  12. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 54
  13. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 57
  14. ↑ а б Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 59
  15. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 60
  16. ↑ а б в Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 61
  17. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 65
  18. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 66
  19. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 73
  20. ↑ а б Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 76
  21. ↑ а б Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 77
  22. ↑ а б Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 78
  23. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 89
  24. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 89-90
  25. ↑ а б Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 90
  26. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 103
  27. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 104
  28. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 115
  29. ↑ а б Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 127
  30. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 128
  31. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 131
  32. ↑ а б Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 132
  33. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 134
  34. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 136
  35. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 139
  36. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 139-140
  37. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 142
  38. ↑ Саган Карл. Блакитна цятка, 2023, с. 148

Джерела

[ред.]

Саган Карл. Блакитна цятка: Космічне майбутнє людства. — Харків: КСД, 2023. — 320 с. — ISBN 978-617-12-9893-4


Поділіться цитатами з вашими друзями:
Поділитися на «Facebook» Поділитися на twitter.com


На цю статтю не посилаються інші статті Вікіцитат.
Ви можете допомогти проектові, додавши посилання сюди з інших статей Вікіцитат.
Отримано з https://uk.wikiquote.org/w/index.php?title=Карл_Саган&oldid=142649