Жорж Бернанос

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до: навігація, пошук
Жорж Бернанос
Georges-Bernanos.jpg
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Галерея зображень у Вікісховищі

Жорж Бернанос (фр. Georges Bernanos; 1888 — 1948) — французький католицький письменник, публіцист.

  •  

Бережи нас, Боже, від святих.

 

  •  

Думка, не втілена в дію, небагато варта, а необдумана дія взагалі нічого не варта.

 

  •  

І в пеклі є свої монастирі.

 

  •  

Якщо ми станемо називати щастям те, що усі люди називають нещастям, чи багато чого ми тим доб'ємося?

 

  •  

Надія — найбільша і найважча перемога з усіх, які людина здатна взяти над своєю душею.

 

  •  

Зазвичай вважається, що самогубство такий же акт, як і всі інші, іншими словами — остання ланка в довгому ланцюзі роздумів або хоч би образів, фінал останньої битви між життєвим інстинктом і іншим, загадковішим інстинктом неприйняття, відмови. Проте це не так. Якщо не брати тих випадків, коли справа йде про маніакальну одержимість, розбиратися в якій справа лікаря-психіатра, то звичайне самогубство — це нез'ясовний феномен лякаючої несподіваності, що мимоволі приводить на думку ті хімічні розкладання, з приводу яких сучасна наука, що ще тільки почанає лепетати, висуває лише безглузді або суперечливі гіпотези.

 

  •  

Цей світ судитимуть діти.

 

  •  

Пекло — це коли вже не можеш любити. Поки ми живі, ми можемо тішити себе ілюзією, вважати, що любимо самі по собі, окрім Бога. Але ми подібні до божевільних, що простягають руки до місячного віддзеркалення у воді.

 

  •  

Воістину, людина ворог сама собі, таємний і лукавий ворог. Зло, де його не посій, сходить майже напевно. Але щоб дало паросток зерно добра, щоб його не заглушили бур'яни, потрібна особлива удача, щасливе диво.

 

Література[ред.]

  • Большая книга афоризмов / сост. А. П. Кондрашов, И. И. Комарова. — Москва: РИПОЛ классик, 2008. — С. 784


Джерела[ред.]