Дослідження про природу і причини багатства народів

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вікіпедія

«Досілдження про природу і причин багатства народів» (англ. An Inquiry Into The Nature And Causes Of The Wealth Of Nations) — фундаментальна праця шотландського економіста Адама Сміта, в якій розглядаються різні аспекти функціонування ринків, грошової економіки, факторів виробництва і зовнішньої торгівлі. «Багатство народів» є початком сучасної економічної теорії і відображає переконання лібералізму. В цій книзі вперше сформульовано ідею про те, що економічна діяльність окремих індивідів, що діють винятково заради власного зиску, в підсумку призводить до багатства і добробуту всього суспільства.

Цитати[ред.]

  • У всіх країнах світу, як я вважаю, скупість й несправедливість государів й державної влади, які зловживають довірливістю своїх підданних, поступово зменишили справжній вміст металу, який первинно містився у їхніх монетах. Римський асс в останні часи республіки був замінений на 1/24 частини своєї первинної вартості й став важити лише пів-унцій замість фунта. Англійський фунт і пенні містить у теперішній час лише навколо третини, шотландський фунт і пенні - близько 1/36, а французький фунт і пенні - близько 1/66 частин своєї первинної вартості.
  • Він, як правило, і не має наміру просувати суспільний інтерес, і не знає, наскільки він його пропагує. Віддаючи перевагу внутрішній підтримці, ніж внутрішній промисловості, він має намір лише власну безпеку; і спрямовуючи цю галузь у такий спосіб, як її продукція, може мати найбільшу цінність, він має намір лише власну вигоду, і він в цьому, як і в багатьох інших випадках, керується невидимою рукою для сприяння досягненню мети, якої не було частина його наміру. Також не завжди гірше для суспільства те, що воно не було його частиною. Переслідуючи власний інтерес, він часто просуває суспільство більш ефективно, ніж коли він насправді має намір просувати його.
  • Але не кожна людина використовує капітал на підтримку промисловості тільки заради прибутку, тому вона завжди буде намагатися використовувати його на підтримку тієї галузі промисловості, продукт якої буде мати найбільшу вартість і обмінюватися на найбільшу кількість грошей або інших товарів. Але річний дохід будь-якого суспільства завжди в точності дорівнює мінової вартості всього річного продукту його праці або, вірніше, саме і являє собою цю мінову вартість. І оскільки кожна окрема людина намагається за можливістю застосовувати свій капітал на підтримку вітчизняної промисловості і так направляти цю промисловість, щоб продукт її володів найбільшою вартістю, остільки він обов'язково сприяє тому, щоб річний дохід суспільства був максимально великий. Зрозуміло, зазвичай він не має на меті сприяти суспільній користі й не усвідомить, наскільки він сприяє їй. Віддаючи перевагу наданню підтримки вітчизняному виробництву, а не іноземному, він бере до уваги лише свій власний інтерес, і здійснюючи це виробництво таким чином, щоб його продукт володів максимальною вартістю, він переслідує лише свою власну вигоду, причому в цьому випадку, як і в багатьох інших, він невидимою рукою направляється до мети, яка зовсім і не входила в його наміри; при цьому суспільство не завжди страждає від того, що ця мета не входила в його наміри. Переслідуючи свої власні інтереси, він часто більш дійсним чином служить інтересам суспільства, ніж тоді, коли свідомо прагне робити це.
  • Ми сподіваємося отримати свій обід не тому, що продавці та виробники м'яса, пива і хліба доброзичливі до нас, а тому, що вони дбають про власну вигоду... Кожен індивід постійно докладає зусиль до того, щоб відшукати найвигідніше застосування своєму капіталу... Намагаючись отримати з цього виробництва продукт найбільшої вартості, він має свою особисту мету, і в цьому разі, як і в багатьох інших, його спрямовує невидима рука до результату, який не має нічого спільного з його намірами.
  • Основне правило кожного розсудливого голови сім'ї полягає в тому, щоб не намагатися виготовити вдома такі предмети, виготовлення яких обійдеться дорожче, ніж при покупці їх на стороні ... Те, що представляється розумним у способі дії будь-якої приватної сім'ї, навряд чи може виявитися нерозумним для всього королівства. Якщо яка-небудь чужа країна може забезпечити нас якимось товаром за більш дешевою ціною, ніж ми в змозі виготовити його, набагато краще купувати його у неї на деяку частину продукту нашої власної промислової праці, що додається в тій області, в якій ми володіємо деяким перевагою.

Про книгу[ред.]

  • «Жила на світі людина, яка прочитала «Багатство народів». При чому не короткий виклад й не збірку фрагментів, а усе "Багатство народів" цілком. Вона почала з Введення, прочитала знамениту I главу «Про поділ праці», глави про походження й вживанні грошей, про ціни товарів, про заробітну плату, про прибуток на капітал, про земельну ренту. Прочитала й усі інші загальновідомі розділи першої книги, не оминувши увагою ані довгий відступ про цінності срібла протягом останніх чотирьох століть, ані статистичні таблиці в закінченні книги. Закінчивши першу книгу, вона перейшла до другої, й її не зупинило, що вміщену в ній теорію капіталу вважають помилковою. У книзі третій вона знайшла нарис економічного розвитку Європи з часів падіння Римської імперії. У четвертій книзі вона знайшла докладне дослідження й критичний розбір торгової і колоніальної політики європейських держав й арсенал аргументів на користь вільної торгівлі. Потім вона приступила до розлогої заключної книги, присвяченій доходу государя. Тут вона знайшла речі ще більш різноманітні та несподівані: про різні способи ведення оборони і здійснення правосуддя у первісних суспільствах, про походження і розвиток постійних армій, про освіту у середні століття. Вона також побачила: нарис про зростання держборгу, відомості про спосіб вибору єпископа у ранньому християнстві, роздуми про невигоди поділу праці. Нарешті читач добрався до головного посилу книги - дослідження принципів оподаткування і джерел доходу держави. Можна було б довго перераховувати все те, що знайшов тут читач, перш ніж він відкрив заключні сторінки, написані в ті дні, коли починалася Незалежність Америки, й присвячення обов'язкам колоній брати участь у покритті витрат своїх метрополій. Після всього сказаного залишається лише додати, що такого читача, швидше за все, ніколи не було.» ----- Гленн Морроу (1895-1973) з нагоди 150-річчя книги Адама Сміта "Дослідження про природу і причини багатства народів"