Дорогою ціною

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку

«Дорогою ціною» — повість українського письменника Михайла Коцюбинського. Дія відбувається у 1834—1836 роках, коли вже була ліквідована Задунайська Січ і в Україні існувала панщина.

Цитати[ред.]

  •  

Остап сів у човен, і Соломія відіпхнулась од берега. Човен плавко загойдався на воді, а далі тихо й рівно посунув по воді над зорями, що тремтіліі на дні блакитної безодні. Соломія з тихим смутком дивилася на Остапа й чула, як по її виду котилася сльоза за сльозою. Вони мовчали.

  •  

Раптом Соломія зупинилась і мало не зомліла від страшенної думки: їй прийшло до голови, що вона може не знайти Остапа, бо нічим не значила своєї дороги. Треба було ламати комиш абощо. Треба зараз вертатися, поки вона недалеко відійшла й не забула дороги. Серце її неспокійно калатало, коли вона бігла назад, одшукуючи свої сліди. Вона не мала часу на обережність — комиш бив її по лиці й навіть скалічив ногу. Та то були дрібниці.

  •  

Спочатку все йшло добре, вона знаходила свої сліди й по них верталася. Та скоро сліди щезли. Соломії здалося, що вона дуже одхилилась уліворуч. Вона взяла трохи в праву руку й несподівано наскочила на чимале довгасте озерце. Тут вона не була, се вона твердо пам'ятала. Вона мусила вернутися трохи назад, щоб обійти перешкоду. Тепер Соломія вагалася, у якому напрямку йти.

  •  

Тим часом темна блакить нічного неба почала потроху бліднути. Зі сходу дихнув вітрець та овіяв Остапа. І враз Остапові зробилося весело й легко. Він почувся на волі. Молода невитрачена сила хвилею вдарила в груди, роз¬лилася по всіх жилах, запрохалася на волю... Остап зірвався на ноги й не пішов, а побіг далі. Йому хотілося гукнути на всі легені словами пісні або хоч крикнути, узяти отак щось у руки — велике, міцне — і зламати його. Але він здержався.

  •  

Що далі було — ні Остап, ні Соломія не могли добре пригадати. Вони лише пам'ятали, що бігли на одчай, через комиші, через воду, у безпросвітній темряві, з почуттям звірини, за якою женуть собаки. Кілька разів Остап ускакував у воду мало не по пояс, часто Соломія з розгону натикалася на кущ верболозу, але кожний раз вони давали собі раду й знову мчали вперед, добуваючи останні сили.

Джерела[ред.]

  • О. Авраменко. Українська література 8 клас. Київ «Грамота» 2021. Дорогою ціною. Сторінка 117—137


Bookmark-new.svg