Дедал
| Дедал | |
.jpg)
| |
| міфологічний давньогрецький учений, архітектор, творець Лабіринту | |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Деда́л (грец. Δαίδαλος) — персонаж давньогрецької міфології, нащадок Ерехтея, славетний скульптор і будівничий, винахідник різних будівельних інструментів.
Цитати[ред.]
Єдиною розрадою і втіхою Дедалові стало мистецтво [1] |
кував зброю, яка приносила успіх у бою чи на ловах; вирізував на радість усій царській родині дерев’яні ляльки, що самі рухались, наче живі; а для покоїв пишнокосої царівни Аріадни вирізав із мармуру рельєф: побравшись за руки, там кружляли в танку юнаки й дівчата, і їхні мармурові хітони здавалися напрочуд легкими й прозорими.[2] |
І Дедал звів Лабіринт, хитромудрий палац, де покої та переходи були такі поплутані й начебто схожі, що ніхто не міг знайти з нього виходу. Як у гористій Фрігії несе свої темні хвилі річка Меандр і крутиться серед каміння: то назад поверне, то знову мчить уперед, то збочує раптом, і не можна збагнути, куди вона тече – до моря чи назад, до свого джерела, – так і Дедал створив у Лабірінті стільки покручених ходів, що й сам ледве вибрався з нього. Всередині цього Лабіринту й поселили Мінотавра.[3] |
– Справедливий Міносе! – звернувся нарешті Дедал до царя. – Відпусти мене на батьківщину, я вже старий і хочу померти на рідній землі. Відпусти мене і сина мого Ікара, благаю тебе! |
«Нехай Мінос закрив мені путь через море, нехай він усім володіє – і водою, і землею, але небо не його володіння, небо вільне! Треба навчитись літати в птахів![4]» |
Джерела[ред.]
"Дедал та Ікар" - давньогрецький міф у переказі Катерини Гловацької https://mala.storinka.org