Гімн (роман)

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до: навігація, пошук

Гі́мн (англ. Anthem) — роман-антиутопія Айн Ренд, вперше надрукований 1938 року.

Світогляд[ред.]

  • І якщо ви не потрібні братам, нема виправдання тому, щоб і надалі обтяжувати землю своїми тілами.
  • Самей мій розум мислить, судження мого розуму — єдине світло, яким можна відшукати істину.
  • Моє щастя не потребує вищої мети для виправдання. Моє щастя не засіб для досягнення мети. Воно і є мета. І це єдине її призначення.
  • Я не поступають своїми багатствами і не ділюся ними. Вдача мого духу не може бути закарбована в мідні монети та викинута на вітер як милостиня бідним духом. Я бороню свої багатсва: мої думки, мою волю, мою свободу. Та найдорожчий скарб — свобода.

Про свободу[ред.]

  • Гріх це писати. Гріх думати про те, про що не думають інші, й записувати думки на папері, який не побачать інші. Це низько та злочинно. Це наче б ми говорили наодинці, лише для себе і нікого іншого. І ми добре знаємо, що нема гіршого збочення, аніж думати чи робити щось самому.
  • Лише нашим братам в Будинку Митців дозволено малювати, тому Інтернаціонал 4-8818 були відправлені в Дім Прибиральників Вулиць, як і ми.
  • Вони відповіли: «Оскільки Рада не знає про цей льох, не може бути закону, який би дозволяв туди заходити. А все, що не дозволене законом, — заборонене.»
  • Але що таке свобода? Свобода від чого? Ніщо не може забрати свободу людини, окрім інших людей. Аби бути вільною, людині потрібна свобода від своїх братів. Це і є свобода. Це, й ніщо інше.
  • Спочатку, людина була закріпачена богами. Але ці пута були розбиті. Потім людина була закріпачена королями. Але ці пута були розбиті. Людина була закріпачена від народження своїм походженням, станом, расою. Але й ці пута були розбиті. Людина проголосила своїм братам, що має права, які не можуть відібрати бог, король, чи інші брати, скільки б їх не було, оскільки ці права — права людини, і не існує на Землі вищого права.

Суспільство[ред.]

  • Ми намагаємось бути схожими на всіх наших братів, оскільки всі люди мають бути подібними.
  • Таким чином, люди мають жити до сорока років. Досягши сорока, вони вже спрацьовані. В сорок років, їх відправляють до Будинку Непотрібних, де живуть Старі.
  • «Так,» сказали Колектив 0-0009, «нам є що сказати негідникам, які порушили усі закони і вихваляються своєю мерзотністю! Як ви могли подумати, що ваш розум має більше мудрості, аніж розуми ваших братів? Якщо Ради наказали вам бути прибиральниками вулиць, як ви насмілюєтесь вважати, що корисніші для людей будучи не прибиральником?»

Різне[ред.]

  • «Те, що не думають всі, не може бути істиною», сказали Колектив 0-0009.
  • «Багато людей в Домі Дослідників мали в минулому дивні нові ідеї», сказали Солідарність 8-1164, «та коли більшість їхніх братів-Дослідників проголосували проти них, вони зреклись своїх ідей, як і личить всім.»

Дивіться також[ред.]