Герберт Маркузе

Матеріал з Вікіцитат
Герберт Маркузе
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі
Цей термін має також інші значення. Див. Герберт

Ге́рберт Марку́зе (нім. Herbert Marcuse; 1898–1979) — теоретик марксизму, представник Франкфуртської школи, філософ, соціолог, психолог, громадський діяч.

Цитати[ред.]

  •  

Прогрес у галузі управління звужує сферу, в якій індивіди ще можуть бути «в собі» і «для себе», і цілком перетворює їх на об'єкти. Можливість розвивати свідомість стає небезпечною прерогативою аутсайдерів, і тому галузь, в якій можливий індивідуальний або спільний вихід за встановлені рамки, ліквідується, а разом із нею — і жива стихія протистояння.[1]

  •  

Вільні вибори господарів не усувають господарів або рабів. Вільний вибір серед широкого розмаїття товарів і послуг не означає свободу, якщо ці товари й послуги здійснюють соціальний контроль за життям того, хто виснажливо працює й боїться — тобто, якщо вони підтримують відчуження. І спонтанне відтворення індивідом нав'язуваних потреб не встановлює автономію; воно лише свідчить про ефективність соціального контролю.[2]

  — «Одновимірна людина» (1964)
  •  

Якщо робітник і його роботодавець дивляться одну й ту ж телепрограму й відпочивають в тих самих курортах, якщо косметика секретарки виглядає так само, як і в доньки її начальника, якщо негр має «каділак», якщо вони читають одну й ту саму газету, то таке уподібнення свідчить не про зникнення класів, а про масштаби поширення на нижчі верстви населення потреб і способи їх задоволення, що слугують збереженню істеблішменту.[2][3]

  — «Одновимірна людина» (1964)

Примітки[ред.]

Джерела[ред.]

  • Петрушенко Віктор. Висловлювання та сентенції знаменитих філософів // Тлумачний словник основних філософських термінів. — Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2009. — С. 234—261. — ISBN 978-966-553-828-8