Гелен Міррен
| Гелен Міррен | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Дама Гелен Міррен (англ. Dame Helen Mirren, при народженні Helen Lydia Mironoff, 26 липня 1945) — британська акторка театру і кіно, продюсерка та режисерка. Лауреатка премії «Оскар» за головну роль у фільмі «Королева» (2006). Відома завдяки виконанню ролей вінценосних осіб (Єлизавета I, 2005; Єлизавета II, 2006). Як Дама-Командор Ордена Британської Імперії (5 грудня 2003) має право носити з ім'ям титул Dame (жіночий аналог титулу «сер»).
Цитати
[ред.]Бачили б ви мене в той час в Парижі – я мала набагато простіший вигляд. Ніколи не була однією з тих дівчат з дизайнерськими сумочками. Я пропрацювала 4 роки в Королівській шекспірівській трупі в Лондоні, моя кар'єра йшла в гору – зйомки на телебаченні, випадкові ролі в кіно. Коли я розповіла агенту про свої плани переїхати в Париж, він вирішив, що це стане для мене професійним самогубством[1]. |
Зрілість – це, звичайно, класно, але як би я хотіла повернути свої 18 років. Якби я могла повернутися в минуле і дати собі одну пораду, я б сказала: «Мила, вивчи одне слово – "відвали"». За все своє життя я так і не навчилася вимовляти його. Я навчилася бути ввічливою і терпіти. Це єдине, про що я шкодую[1]. |
Ми з Шейлою люди одного покоління – покоління, що жило за заповітами Cosmopolitan. Повинна зізнатися, я терпіти не могла цей журнал. Ненавиділа той тип сексуальності, який він проповідував. Журнал, який спочатку створювали, як феміністський, перекрутив саму ідею фемінізму: жінки не повинні себе так поводити. У ньому друкували нескінченні статті про те, як спокусити свого начальника, які трусики носити на роботу ... Дрянь яка! Але свою справу журнал робив. Тому і Шейла, коли порушують цю тему, відповідає: «Так, я теж пройшла через сексуальні домагання, але вони ніяк не вплинули на мене. У той час це було нормою»[1]. — Про інтерв'ю з 72-річною Шейлой Невінс, главою відділу документалістики на каналі HBO, яка оголосила про свою відставку |
Ми з Тейлором надали один одному повну свободу творчості. Нам дуже пощастило, що ми можемо собі це дозволити. А ще дуже важливо довіряти партнеру, але тільки якщо людина вашої довіри заслуговує[1]. — Про стосунки з чоловіком Тейлором Гекфордом |
У нього склалася репутація некерованого тирана, але такі люди – не рідкість для кіноіндустрії. Ти повинен бути дуже, дуже цілеспрямованим, щоб зняти фільм, тому це не дивно. Ні я, ні мої знайомі особисто не були свідками його нападів люті, але чутки до мене доходили. Що ж стосується сексуальних домагань, я поняття про них не мала. Ви думаєте, Обама відправив би свою дочку на стажування до Гарві, якби такі факти були загальновідомими? Зрозуміло, що ні[1]. — Про скандал із Гарві Вайнштайном |
Я була дуже цілеспрямованою і дуже невпевненою в собі. Все, що я робила, було просякнуте комплексами: я боялася невдач, здавалася собі товстою і непривабливою. Я і зараз комплексую. Але професія актора – прекрасний спосіб втекти від дійсності. Ти можеш бути ким завгодно. Багато хто йде в цю професію, тому що не знає, як поводитись в реальному житті. Думаю, це стосується і мене[1]. |
Я довго не погоджувалася на цю роль, тому що переживала, як ми будемо зображати королівську сім'ю, що живе в наш час, і чиє життя і почуття ми придумуємо «на рівному місці». Мені це здавалося грубим втручанням в особисте життя[1]. — Про найвідомішу роль у своєму житті – Єлизавети II у фільмі «Королева» 2006 року |
Я злилась до нестями. Але я з самого початку вирішила не боятися таблоїдів, тому що вже тоді знала, що преса завжди буде в моєму житті. А ще зрозуміла, що оточення нас бачить зовсім не тими, ким ми є насправді. Я перестала переживати щодо звання секс-символу: я з ним змирилася. Хоча це і не означає, що воно мене не дратує[1]. — Про реакцію на статтю «Секс-королева з Стретфорда», яку надрукували в 1970-х в The Guardian |
Примітки
[ред.]
