Гектор Берліоз
| Гектор Берліоз | |
 |
|
 Стаття у Вікіпедії |
|
 Медіафайли у Вікісховищі |
Луї́ Гектор Берліо́з (фр. Louis Hector Berlioz; 1803 — 1869) — французький композитор, диригент, музичний письменник
|
|
|
|
Якщо митець створив твір, здатний у всі часи породжувати високі почуття, то такий митець володіє генієм.[2] |
Про Берліоза[ред.]
|
|
Об'єм у цілому, розвиток деталей, послідовність, гармонічна тканина, врешті, оркестр, могутній і завше новий, — ось характер музики Берліоза. |
|
| — Михайло Глинка[3] |
|
|
«Липнева симфонія» Берліоза буде жити й надихати людей доти, доки буде жити французька нація.[4] |
|
| — Ріхард Ваґнер |
|
|
Берліоз заклав ґрандіозний фундамент для національної та народної музики однієї з найбільших демократій Європи.[5] |
|
| — Ромен Роллан |
|
|
«Засудження Фауста» [Берліоз] — найнезвичніший твір всієї французької музики.[6] |
|
| — Ромен Роллан |
|
|
У Бетховена колорит — засіб, у Берліоза — мета. |
|
| — Петро Чайковський |
Примітки[ред.]
Джерела[ред.]
Е. С. Райзе О музыке и музыкантах: афоризмы, мысли, изречения, высказывания. — Ленинград: Музыка, 1969. — 167 с.
