Гаррі Поттер (серія книжок)

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Гаррі Поттер і філософський камінь[ред.]

  • Проф. Макґонеґел:Ото була б оказія, якби саме того дня, коли, здається, нарешті зникнув Відомо-Хто, про нас довідалися маґли. Сподіваюся, Дамблдоре, він справді відійшов?
    Проф. Дамблдор: Начебто так. Маємо бути вдячними. Може, бажаєте лимонного щербету?


  • Проф. Дамблдор: Волдеморт мав силу, якої я ніколи не матиму.
    Проф. Макґонеґел: Тільки тому, що ви надто...е-е..шляхетні, щоб скористатися нею
    Проф. Дамблдор: Добре, що зараз темно. Я ще ніколи так не червонів відтоді, як мадам Помфрі похвалила мій новий капелюх


  • Уздовж рівненько підстрижених живоплотів Прівіт-драйв промчав вітерець, і вуличка чемно й тихенько лежала під чорним небом, нітрохи не скидаючись на місце, де могло б статися щось дивне. Гаррі Поттер, не прокидаючись, повернувся у ковдрах на другий бік. Одним рученям він накрив листа біля себе і спав далі, не знаючи, що він особливий, не знаючи, що він знаменитий, не знаючи, що за кілька годин його розбудить вереск місіс Дурслі, коли вона відчинить двері, щоб поставити пляшки на молоко; не знаючи, що протягом наступних кількох тижнів його штурхатиме й щипатиме двоюрідний брат Дадлі... Звідки йому було знати, що саме цієї миті по всій країні збиралися люди, підносили келихи і стишено виголошували тости: "За Гаррі Поттера - хлопчика, що вижив!"
  • Гаррі міг би заприсягтися, що, коли повз нього просковзнула змія, він почув, як низький шиплячий голос проказав: "Бразиліє, я йду!..Ссспасибі, аміґо!"


  • Дядько Вернон Дурслі: Дивний спосіб добиратися до чаклунської школи - поїздом. А килими-літаки міль поточила, еге?


  • Молі Візлі: Фред, ти наступний, - звеліла пухкенька жіночка
    Фред Візлі: Я не Фред, а Джордж. Шановна, і ви ще називаєте себе нашою мамою? Невже ви не бачите, що я Джордж?
    Молі Візлі: Вибач, любий Джордже.
    Фред:Жартую, я Фред, - усміхнувся хлопець і пішов.


  • Фред Візлі:О, то ти вже староста, Персі? Чого ж ти нам нічого не сказав? Ми навіть не здогадувались.
    Джордж Візлі:Стривай, здається, він щось казав. Одного разу
    Фред Візлі:Або й двічі...
    Джордж Візлі:Одну хвилинку...
    Фред Візлі:Цілісіньке літо...


  • Молі Візлі (до синів Фреда та Джорджа): А ви обидва...Дивіться мені, поводьтеся цього року чемно. Якщо я отримаю ще одну сову з повідомленням, що ви... висадили в повітря туалет або...
    Фред Візлі:Висадили туалет? Та ми до нього й близько не підходимо!
    Джордж Візлі:Але ідея чудова. Дякуємо, мамо!


  • Фред Візлі (сестрі Джіні, що не хоче прощатися з братами): Не плач, Джіні, ми тобі вишлемо цілу купу сов!
    Джордж Візлі: І гоґвортську накривку для унітазу!


  • Проф. Дамблдор (на бенкеті першого вересня): Вітаю вас із початком нового навчального року в Гоґвортсі! Перед початком бенкету я хотів би сказати ще пару слів. Ось вони: Бовдур! Булька! Кулька! Круть! - Дякую!


  • Професор Снейп (про зіллєваріння): Оскільки ми тут не будемо, махати, як дурні, паличками, чимало з вас не повірить, що це справжня магія.


  • Професор Макґонеґел (викликає капітана команди з квідичу Олівера Вуда): Перепрошую, провесоре, можна на хвилинку Вуда?
    Гаррі Поттер:Вуда? Що це, лозина, якою його лупцюватимуть?


  • Гаррі Поттер: А що, якщо я махну паличкою, й нічого не трапиться?
    Рон Візлі: Тоді викинь її і розтовчи йому носа.
  • Джордж Візлі (про светр Рона, який зв'язала їх мама): У тебе нічого не написано. Вона, мабуть, думає, що ти й так не забудеш своє ім'я. Але ж і ми не дурні: чудово знаємо, що нас звати Дред і Фордж.


  • Албус Дамблдор: Мені ніколи не вистачає шкарпеток. Ось іще одне Різдво минає, а я не отримав жодної пари. Люди чомусь думають, що мені треба дарувати самі книжки.


  • Герміона Ґрейнджер (Гаррі Поттеру):Не грай!
    Рон Візлі:Скажи, що захворів!
    Герміона Ґрейнджер:Вдавай, ніби зламав собі ногу!
    Рон Візлі:Справді зламай собі ногу!


  • Герміона Ґрейнджер:Пастка диявола...Пастка диявола...Що там казала професорка Спраут? Вона любить темряву і вогкість...
    Гаррі Поттер:То запали вогонь!
    Герміона Ґрейнджер:Так, звісно, але тут немає хмизу!
    Рон Візлі:Ти що, здуріла? Ти чарівниця, чи хто?!

Гаррі Поттер і Орден Фенікса Гаррі професорці Амбридж: Професор Квірел був чудовим учителем, незважаючи на одну крихітну ваду: з його потилиці стирчала голова Волдеморта.

Гаррі: А де Крічер? Сіріус: Ридає над старими панталонами моєї мами. А може, заліз в комору і задихнувся від задухи... Та це я вже щось розмріявся.

Гаррі Поттер і смертельні реліквії[ред.]

  • Герміона Ґрейнжер: Треба запропонувати йому щось інше, не менш коштовне!
    Рон Візлі: Чудово. Зараз піду і принесу ще один старовинний меч ґоблінської роботи, а ти його гарно загорни в подарунковий папір.