Галан Ярослав Олександрович

Галан Ярослав Олександрович

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Яросла́в Олекса́ндрович Гала́н (27 липня 1902, Динів, Польща — 24 жовтня 1949, Львів) — український та польський письменник, радянський пропагандист, журналіст і педагог. Писав українською та польською мовами. Був членом Комуністичної партії Західної України (з 1924 по 1938 роки) та Всесоюзної комуністичної партії (більшовиків) (з 1939 року й до своєї смерті). Користувався підтримкою радянської влади: його книги видавали стотисячними накладами в українських видавництвах, а твори включали до шкільної програми.

Цитати

	«13 липня 1949 року в моєму житті відбулася знаменна подія: Папа Пій ХІІ відлучив мене від церкви». Звісно, конкретно про радянського пропагандиста папі не йшлося – у той час було затверджено «Декрет проти комунізму», яким від римо-католицької церкви відлучали носіїв комуністичного вчення. Галана важко було б зарахувати до католиків, але сама боротьба з Ватиканом, бодай на радянських газетних шпальтах, йому лестила. У цьому ж тексті він згадував, як за Польщі, у різдвяний вечір, вони з товаришем випивали і, оскільки не було традиційної для святвечірнього столу риби, – то закусували салом. А коли запросили приєднатися власника помешкання, то той, «побачивши на столі сало, по тараканячи заворушив вусами і позадкував до дверей». А далі, описує пропагандист, цю справу розглядали на консисторії та конгрегації священної канцелярії в Римі. І в підсумку він опинився в тюрмі…» — про постать радянського письменника Сумна доля «асенізатора». Чим прославився і як загинув радянський пропагандист Ярослав Галан
	памфлет «Плюю на Папу»

	«Я розумію: асенізаційна робота – потрібна й корисна робота, але чому тільки я, виключно я маю бути цим асенізатором?.. В читача наших періодиків несамохіть виникне думка, що є тільки “маньяк” Галан, який чепився українського фашизму, як п’яний плота, [коли] величезна більшість представників пера ігнорує це питання. Які дальші висновки поробить з цього читач – не треба Вам казати». — У листі до товариша за журналістсько-письменницьким цехом Юрія Смолича він нарікає на своє буття Сумна доля «асенізатора». Чим прославився і як загинув радянський пропагандист Ярослав Галан
	памфлет «Плюю на Папу»

	«Після появи кровожадної статті Я. Галана “З хрестом чи ножем” всі побоювалися найгіршого... І мали рацію. Уже 11 квітня відбувся масовий арешт єпископів УГКЦ на чолі зі Сліпим. Протягом квітня і травня 1945-го влада з різних джерел збирала реакцію на статтю «Росовича», і це її чи не більше цікавило, ніж реакція на арешт кліру. Утім, ув’язнення єпископів, як і пізніша формальна «ліквідація» УГКЦ, не зменшили запит на пропаганду. Ярослав Галан переживав свій зірковий час. Він почувався настільки впевнено, що дозволяв собі, не добираючи слів, критикувати львівських чиновників. Проте назвати Ярослава Галана просто пропагандистом – не випадає. У своїх писаннях він переходив усі межі та червоні лінії. Скажімо, ось уривок з його памфлета, присвяченого повстанцям: «Чотирнадцятирічна дівчинка не може спокійно дивитися на м’ясо. Коли в її присутності збираються смажити котлети, вона блідне і тремтить, мов осиковий лист. Кілька місяців тому в горобину ніч до селянської хати недалеко від міста Сарни прийшли озброєні люди і закололи ножами господарів. Дівчинка розширеними від жаху очима дивилася на агонію своїх батьків. Один з бандитів приклав вістря ножа до горла дитини, але в останню хвилину в його мозку народилася нова ідея: “Живи в славу Степана Бандери! А щоб, бува, не померла з голоду, ми залишимо тобі продукти. А ну, хлопці, нарубайте їй свинини!”. “Хлопцям” ця пропозиція сподобалася. За кілька хвилин перед заціпенілою від жаху дівчинкою виросла гора м’яса із батька і матері, що спливали кров’ю». — про постать радянського письменника Сумна доля «асенізатора». Чим прославився і як загинув радянський пропагандист Ярослав Галан
	— митрополит Йосиф Сліпий

	«У Львові ми відразу потрапили на партактив, який проводив Хрущов, котрий спеціально прибув із Києва, щоб узяти під особистий контроль розшук убивць Галана, – писав у спогадах Судоплатов. – На нараді в мене з Хрущовим виникла суперечка. Він був явно не в дусі: над ним висіла загроза сталінської опали через те, що не вдалося покласти край розгулу бандитизму в Західній Україні. Я ще більше вивів його з рівноваги, коли заперечив проти пропозиції запровадити для жителів Західної України спеціальні паспорти. Хрущов також запропонував мобілізувати молодь на роботу в Донбас і на навчання у фабрично-заводські училища Східної України і таким своєрідним методом позбавити бандерівські формування поповнення». — про вбивство Ярослава Галана 24 жовтня 1949 року (зарубали сокирою у власному помешканні) Сумна доля «асенізатора». Чим прославився і як загинув радянський пропагандист Ярослав Галан
	— спогади генерала Павла Судоплатова