Галан Ярослав Олександрович
| Галан Ярослав Олександрович | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Яросла́в Олекса́ндрович Гала́н (27 липня 1902, Динів, Польща — 24 жовтня 1949, Львів) — український та польський письменник, радянський пропагандист, журналіст і педагог. Писав українською та польською мовами. Був членом Комуністичної партії Західної України (з 1924 по 1938 роки) та Всесоюзної комуністичної партії (більшовиків) (з 1939 року й до своєї смерті). Користувався підтримкою радянської влади: його книги видавали стотисячними накладами в українських видавництвах, а твори включали до шкільної програми.
Цитати
[ред.]«13 липня 1949 року в моєму житті відбулася знаменна подія: Папа Пій ХІІ відлучив мене від церкви». Звісно, конкретно про радянського пропагандиста папі не йшлося – у той час було затверджено «Декрет проти комунізму», яким від римо-католицької церкви відлучали носіїв комуністичного вчення. Галана важко було б зарахувати до католиків, але сама боротьба з Ватиканом, бодай на радянських газетних шпальтах, йому лестила. У цьому ж тексті він згадував, як за Польщі, у різдвяний вечір, вони з товаришем випивали і, оскільки не було традиційної для святвечірнього столу риби, – то закусували салом. А коли запросили приєднатися власника помешкання, то той, «побачивши на столі сало, по тараканячи заворушив вусами і позадкував до дверей». А далі, описує пропагандист, цю справу розглядали на консисторії та конгрегації священної канцелярії в Римі. І в підсумку він опинився в тюрмі…» — про постать радянського письменника Сумна доля «асенізатора». Чим прославився і як загинув радянський пропагандист Ярослав Галан |
|||||
памфлет «Плюю на Папу» |
«Я розумію: асенізаційна робота – потрібна й корисна робота, але чому тільки я, виключно я маю бути цим асенізатором?.. В читача наших періодиків несамохіть виникне думка, що є тільки “маньяк” Галан, який чепився українського фашизму, як п’яний плота, [коли] величезна більшість представників пера ігнорує це питання. Які дальші висновки поробить з цього читач – не треба Вам казати». — У листі до товариша за журналістсько-письменницьким цехом Юрія Смолича він нарікає на своє буття Сумна доля «асенізатора». Чим прославився і як загинув радянський пропагандист Ярослав Галан |
|||||
памфлет «Плюю на Папу» |
«Після появи кровожадної статті Я. Галана “З хрестом чи ножем” всі побоювалися найгіршого... І мали рацію. Уже 11 квітня відбувся масовий арешт єпископів УГКЦ на чолі зі Сліпим. Протягом квітня і травня 1945-го влада з різних джерел збирала реакцію на статтю «Росовича», і це її чи не більше цікавило, ніж реакція на арешт кліру. Утім, ув’язнення єпископів, як і пізніша формальна «ліквідація» УГКЦ, не зменшили запит на пропаганду. Ярослав Галан переживав свій зірковий час. Він почувався настільки впевнено, що дозволяв собі, не добираючи слів, критикувати львівських чиновників. |
|||||
| — митрополит Йосиф Сліпий |
«У Львові ми відразу потрапили на партактив, який проводив Хрущов, котрий спеціально прибув із Києва, щоб узяти під особистий контроль розшук убивць Галана, – писав у спогадах Судоплатов. – На нараді в мене з Хрущовим виникла суперечка. Він був явно не в дусі: над ним висіла загроза сталінської опали через те, що не вдалося покласти край розгулу бандитизму в Західній Україні. Я ще більше вивів його з рівноваги, коли заперечив проти пропозиції запровадити для жителів Західної України спеціальні паспорти. Хрущов також запропонував мобілізувати молодь на роботу в Донбас і на навчання у фабрично-заводські училища Східної України і таким своєрідним методом позбавити бандерівські формування поповнення». — про вбивство Ярослава Галана 24 жовтня 1949 року (зарубали сокирою у власному помешканні) Сумна доля «асенізатора». Чим прославився і як загинув радянський пропагандист Ярослав Галан |
|||||
| — спогади генерала Павла Судоплатова |
Примітки
[ред.]
