Перейти до вмісту

Врублевський Зенон Іванович

Матеріал з Вікіцитат
Зенон Іванович Врублевський
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Зенон Іванович Врублевський (17 березня 1927 року, м. Львів) — вояк дивізії «Галичина» та Української повстанської армії.

Зенон Врублевський

[ред.]

про дивізію «Галичина»

[ред.]
  •  

«… Пішов до дивізії «Галичина», бо думав: якщо воюватимемо, то матимемо свою державу. Якби німці виграли війну, думаю, що ми би таки щось мали, нехай би наша держава була спочатку під німецьким протекторатом, але була б! У цьому я свято переконаний.
Чи шкодував я колись про свій вибір? Ні! І нині, якби не поганий зір, пішов би стріляти…»[1].

  •  

«А ще нам усім тоді здавалось, що ми матимемо свою армію. Який би «вислід» війни не був – нам щось дадуть. Може, не цілу Україну, а якийсь протекторат, і буде у нас якийсь осередок український. На жаль, тоді не вийшло.
Хлопці йшли і йшли записуватись у дивізію – 84 тисячі. Німці не сподівалися, що буде така страшна маса народу. І як «німаки» це побачили, то просто побоялися створювати 7 дивізій. І створили тільки одну дивізію»[2].

про злочини комуністів у Львові

[ред.]
  •  

«...я не міг забути того, що робилося у Львові у 1941 році. Я жив у будинку на вул. Лонцького, і коли я побачив, що робилося у тій тюрмі та скільки там було трупів – порізаних, покалічених, з цвяхами в голові… Я уявляв собі як москалі різали в'язням животи, груди, ламали кістки, і тоді почув до них страшну ненависть. Люту ненависть.»[2].

про «свободу слова» за СРСР

[ред.]
  •  

«...І як я десь почув, то я вже не кожному сказав. За Польщі, то першому-ліпшому міг я сказати, а вже за москалів ні, вже боявся. Тато наказував в хаті: «Дивись, бо прийдуть, і поїдемо на Сибір. Ти мене зрозумів?». Зрозумів. То ми вже вибирали, що кому можна сказати, а кому ні.»[3]

Примітки

[ред.]