Вернадський Володимир Іванович
| Вернадський Володимир Іванович | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Вернадський Володимир Іванович (1863 — 1945) — видатний український та російський філософ, природознавець, мислитель, засновник геохімії, біогеохімії та радіогеології, космізму. Засновник і перший голова Академії наук України (1918-1919).
Цитати
[ред.]Вся історія науки на кожному кроці показує, що окремі особистості були більш праві у своїх твержденнях, ніж цілі корпорації вчених чи сотні й тисячі дослідників, які дотримувалися панівних поглядів. |
|||||
Вся история науки на каждом шагу показывает, что отдельные личности были более правы в своих утверждениях, чем целые корпорации ученых или сотни и тысячи исследователей, придерживавшихся господствующих взглядов[1] |
- Завдання людини полягає у завданні найможливішої користі оточуючим.[2]
- Вона [академія] повинна складатися з гуртків учених людей, що здобувають кошти для держави і оддаються науці та дослідчій роботі як справі свого життя, визнаній державою за державно важливу.[3]
- Ті часи, коли наука і техніка йшли різними шляхами, минули, і тепер для вирішення суто технічних завдань користуються могутніми засобами, які дають математика та експериментальні науки, широко застосовуючи їх для розв'язання технічних задач лабораторним способом… Така спільна робота науки і техніки… особливо плідна і має вражаючі успіхи як у галузі технічного дослідження, так і в науковій творчості…[4]
- Я зробив цей крок, бо вважав і вважаю принципово, що президент академій не повинен належати до будь-якої політичної партії під час свого президентства.[5] — про свій вихід із партії кадетів на наступний день після обрання його президентом Академії наук
...Ви знаєте, як мені дорога Україна і як глибоко українське відродження проникає весь мій національний і особистий світогляд, і я вважаю, що на мою долю випало велике щастя взяти в ньому участь. Я вірю не тільки в його майбутнє, але й, зокрема, у майбутнє Київської Академії наук і Національної бібліотеки. ... І хоча в моєму світогляді відбувся під впливом подій глибокий зсув - моє ставлення до української культури та її майбутнього лишилося незачепленим - можливо, навіть у протиріччі з деякими з моїми життєвими віруваннями. Але я вважаю, що логічно доведені до кінця положення завжди невірні, при стиканні з життям у них обов'язково має бути ірраціональний елемент. Таким є - за мого теоретичного інтернаціоналізму й аристократизму духовної праці - моє ставлення до української, російської, слов'янської культури. Російська культура має бути російсько-українською. |
|||||
...Вы знаете, как мне дорога Украина и как глубоко украинское возрождение проникает все мое национальное и личное мировоззрение, и я считаю, что на мою долю выпало большое счастье принять в нем участие. Я верю не только в его будущее, но и, в частности, в будущее Киевской Академии наук и Национальной библиотеки. ... И хотя в моем мировоззрении произошел под влиянием событий глубокий сдвиг - мое отношение к украинской культуре и ее будущему осталось нетронутым - может быть, даже в противоречии с некоторыми из моих жизненных верований. Но я считаю, что логически доведенные до конца положения всегда неверны, при соприкосновении с жизнью и в них непременно должен быть иррациональный элемент. Таким является - при моем теоретическом интернационализме и аристократизме духовной работы - мое отношение к украинской, русской, славянской культуре. Русская культура должна быть русско-украинской.[6] |
Про Вернадського
[ред.]- Десятиліттями, цілими століттями вивчатимуться і поглиблюватимуться його ідеї, а в працях відкриватимуться нові сторінки, які ставатимуть джерелом нових пошуків. Багато дослідників наснажуватимуться його гострою, настирливою, завжди геніальною творчою думкою; молодим поколінням він повсякчас буде вчителем у науці та яскравим взірцем плідно прожитого життя. [1]
- — Олександр Ферсман, радянський геохімік, віце-президент (1926—1929) Академії наук СРСР
Примітки
[ред.]- ↑ Вернадский В. И. Избранные труды по истории науки. — М., 1981. — 356 с. // С. 66, 67; online: ISA RAN Цит. по: Баландин Р. К. Борис Леонидович Дичков (1888—1966). — М.: Наука, 1983. — 157 с. online: f-lib, t-lib; переклад Юрій Дзядик
BY-SA 4.0 2020.
- ↑ Аксіоми для нащадків. С. 27
- ↑ Аксіоми для нащадків. С. 39
- ↑ Аксіоми для нащадків. С. 40
- ↑ Аксіоми для нащадків. С. 41
- ↑ Лист Миколі Василенку, Петроград, Академия наук, 20. IV. 1921 г. ЦГАМЛИ Украины. Ф. 542. Оп. 1 Д. 20. Л. 22. Автограф. У кн. Онопрієнко В Л., Щербань Т.О. Джерела з історії Українського наукового товариства в Києві. - К.: ДП “Інформ.-аналіт. агентство”, 2008. - 352 с. ISBN 978-966-2142-47-1
Джерела
[ред.]- Аксіоми для нащадків. Українські імена у світовій науці: Зб. нарисів / Упоряд. і передм. О. К. Романчука. – Л. : Львівська істор.-просвіт. організ. «Меморіал», 1992. – 544 с.