Вера Бріттен

Вера Бріттен

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Вера Марі Бріттен (англ. Vera Mary Brittain, 29 грудня 1893, Ньюкасл-андер-Лайм, Стаффордшир — 29 березня 1970, Вімблдон) — англійська письменниця, феміністка та пацифістка. Її мемуар бест-селлер 1933 року «Заповіт молодості» розповідає про те, як вона пережила під час Першої Світової Війни та початок її шляху у напрямку фемінізму.

Цитати

Лагідна дружина не є частиною моєї професії; Я твій друг, але ніколи не буду твоїм володінням. — "Married Love", Poems of the War and After (1934)

Все, що може зробити пацифіст — але це дуже багато — це відмовитися вбивати, поранити чи іншим чином заподіяти страждання іншій людській істоті та невтомно впорядковувати своє життя за правилом любові, хоча інші можуть бути охоплені ненавистю. — Lady into Woman (1953), Розділ 15

Я знаю одного чоловіка та дружину, які, незважаючи на офіційні причини, надані суду для розриву їхнього шлюбу, справді були розлучені, оскільки чоловік вважав, що ніхто не повинен читати, поки він розмовляє, а дружина, що ніхто не повинен говорити, поки вона читає.

Давним-давно жив один багатий купець, який, окрім того, що володів скарбами більше, ніж будь-який король у світі, мав у своїй великій залі три стільці: один із срібла, один із золота й один із діамантів. Але найбільшим його скарбом був його єдина донька, яку звали Кетрін. Одного разу Кетрін сиділа у своїй кімнаті, коли раптом двері розчинилися, і ввійшла висока та красива жінка... «Кетрін... чому б ти віддала перевагу — щасливій молодості чи щасливої ​​старості?.. Тоді Кетрін подумала... "Якщо я скажу щаслива молодість, то мені доведеться страждати все життя. Ні, я зараз понесу біду, і матиму щось краще." Тож вона підвела очі й сказала: «Подаруй мені щасливу старість».... «Нехай буде так», — сказала жінка... — Заповіт молодості (1933)., Частина перша.

Коли вибухнула Велика війна , це сталося для мене не як неймовірна трагедія, а як переривання моїх особистих планів. — Заповіт молодості (1933). Розділ I. Вперед з Ньюкасла. стор. 17

Коли я думаю, як раптово, миттєво, випадкова куля може покласти край цьому блискучому життю, може обірвати його в його молодості та могутній перспективі, віра у «зростаючу мету» віків тьмяніє. — Заповіт молодості (1933). Розділ IV. Навчання проти життя.