Чемерис Валентин Лукич

Чемерис Валентин Лукич

Стаття у Вікіпедії

Валентин Лукич Чемерис (1936-2016) — український письменник.

Цитати

• Бережи свою чашу терпіння для кращих часів.

• Буває, що простіше вивчити іноземну мову, аніж знайти із сусідом спільну.

• Важко бути Богом, коли немає святості.

• Вдячного слухача можна знайти, лише заговоривши до самого себе.

• Всі йдуть у проповідники, а хто ж піде в люди?

• До суду історії можуть подавати позов лише безсмертні.

• Душа болить, сором пече, совість мучить, докори сумління не дають спокою, але людина все стерпить.

• Коли король голий – півбіди, біда, коли – піддані голі.

• Кожний стовп прагне повчати дерево, як треба рости.

• Тому, хто зневажає своїх Богів, доводиться кланятись чужим.

• Накоїти стільки дурниць можуть тільки дуже розумні люди.

• На кожного вандала культури не настачиш.

• Навіть застосовуючи найновіші досягнення педагогіки, з чортеняти можна виховати лише чорта.

• Сіль на рані можна стерпіти за однієї умови: якщо сіль ваша, а рана чужа.

• Ми тому й бідні, що дуже багаті.

• Ланцюги завжди виступають за об'єднання.

• Якщо казка стане дійсністю, кому вона тоді буде потрібна?

• Езоп не міг вільно говорити тому, що був раб. А ми?

• Коли оголошують війну палацам, миру не буває і в халупах.

• Охочих вказувати шлях у світле майбутнє завжди більше за тих, хто його торує.

• Людей багато, але всюди таке малолюддя!

• Коли словам тісно – це вже базар.

• Мертва догма, але яка живуча!

• У темнім царстві не зовсім пристойно бути світлою особою.

• Народна влада? Але не кожний народ її може витримати.

• Допоки втрапиш на праведну путь, стільки доводиться согрішити.

• Яка влада темряви не оголошує себе світлою?

• Ніхто не командує так народом, як його слуги.

• Якщо вожді поселяються в серцях трудящих, то це означає, що серця вже реквізовані.

• Коли борються зі старими догмами, найчастіше народжуються нові.

• Коли покращують життя народові, про ближнього ніколи подбати.

• У морі байдужості штормів не буває.

• Спеціалістами зі Святого Письма частіше виступають дияволи.

• Коли їси очима, маєш ту перевагу, що на ціни можна й не звертати уваги.

• На вельможній руці й мізинець почувається вказівним перстом.

• Коли мертвий живіший за всіх живих, останнім не позаздриш.

• Що вдієш, доводиться помилятися, адже живеш уперше.

• У вас свої достоїнства, у відьми – свої. Чому ви до неї причепилися?

• У скупого і веселка одноколірна.

• Що теорема не доводиться, теж треба довести.

• Коли помилки часто повторюються, їх можуть визнати за правила.

• Якщо гріх усезагальний, то він ризикує перейти у святість.

• Як часто задля досягнення шляхетної мети вдаються до варварських методів.

Див. також

• Вітька + Галя, або повість про перше кохання

Джерела

• Українська афористика Х-ХХ ст. Під загальною редакцією Івана Драча та Володимира Черняка. — Київ: Видавничий центр «Просвіта», 2001