Перейти до вмісту

Валевська Наталія Олександрівна

Матеріал з Вікіцитат
Валевська Наталія Олександрівна
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Валевська Наталія Олександрівна (народилась 10 червня 1981 року, Хмельницький) — українська співачка.

Цитати про стосунки із мамою

[ред.]
  •  

Моя мама поїхала до Італії більше 20 років тому, коли я закінчила 11 клас і випустилась зі школи. Зараз я вже самостійна і доросла людина, але перші роки було дуже важко емоційно та психологічно. У нас був тісний зв’язок з мамою. Відтоді доводилось все робити самостійно. Важко було взагалі прийняти те, що мами немає — вона там далеко, інколи телефонує по вихідним дням, і не зрозуміло, коли я її побачу. З часом через такий великий проміжок часу ми стали дуже віддаленими. Телефонні дзвінки не замінюють фізичної присутності, і люди, на жаль, відділяються.[1]

  •  

Наші зустрічі — це велика рідкість. Тримаємо зв'язок через месенджери. Хочеться, звичайно, щоб діти і батьки були разом, але це життя, і просто треба приймати обставини. Наші стосунки з мамою тепер вийшли на новий рівень. До речі, перший слухач цієї пісні («Я люблю Україну») — мама. В ній є близькі до серця слова про маму, це пісня-присвята і матері, і Україні.[1]

Цитати про стрес

[ред.]
  •  

Я от перед Новим роком була на одній благодійній акції, вона називалася "Антистрес", і там дали таку стопочку тарілок і окуляри одягаєш, пишеш на тарілці те, що тебе турбує і те, що ти хотів би відпустити, і об стіну розбиваєш.[2]

  •  

Артисту для того, щоб голос лився, м'язи мають бути розслаблені обов'язково. А оскільки я дуже така сприйнятлива до всього, беру близько до серця, то треба фільтрувати.[2]

Цитати про материнство

[ред.]
  •  

В якийсь момент я зрозуміла, що найбільше в житті я хочу стати матір’ю. Тому свідомо роблю наступний крок і лягаю на операцію задля свого здоров‘я і задля здоров’я нашого майбутнього малюка.[3]

Цитати про розлучення

[ред.]
  •  

Починаю життя з чистого аркуша. Друзі, сьогодні я офіційно отримала свідоцтво про розірвання шлюбу. Тож, сміливо входжу у новий етап свого життя, адже це не кінець, а тільки початок.[4]

  •  

Білий – це найсвітліший з кольорів, символ чистоти. Він приносить спокій і гарне самопочуття, пом'якшує емоції, служить хорошими ліками проти стресу та дає відчуття свободи.[4]

Цитати про війну в Україні

[ред.]
  •  

Весь час повномасштабної війни я була в тилу, у Хмельницькому, приймала переселенців. Мій будинок перетворився на готель. Одних нагодували, інших поселили, треті поїхали далі. Надавали з рідними не лише їжу і прихисток, а й психологічну допомогу. Коли розумієш, що можеш підставити плече, самому стає легше. Зібравши допомогу зі списку потреб роти мого чоловіка, зрозуміла, що можу допомагати й іншим. Тому й почала співпрацювати з різними громадськими організаціями, волонтерами.[5]

  •  

А ще з війною молитва стала моєю частішою супутницею. Найважче приборкати ненависть і перевести думки на перемогу.[5]

  •  

Українська пісня – щоб піднімати наш дух. Від початку повномасштабного вторгнення відчуваю себе одним цілим із величезною і величною українською нацією, таке собі відчуття злиття в один єдиний організм.[5]

  •  

...загалом у кожного українця найбільша мета в світі – перемога України, дожити і побачити власними очима, як будуть покарані всі гади, які зробили таке з нашою країною.[5]

  •  

Ми – українці, і в цьому наша сила. Давайте назбираємо на той дрон, і не один, щоб наші хлопці таких люлєй тим оркам дали, аби Україна перемогла якомога швидше.[5]

  •  

Мій чоловік воює, а я як дружина, як пересічна українка роблю все можливе, щоб наш народ дочекався цього прекрасного дня – Перемоги. Ми її пришвидшимо, коли придбаємо дрони. Кам’янецький ярмарок значно допоможе у цьому. Захід такого рівня організувати дуже важко, у війну і поготів. Це глядач на сцені бачить картинку, а організатори беруть на себе все те емоційне і організаційне навантаження, за що їм величезна подяка.[5]

  •  

Декілька днів тому я відвідала Ірпінь. Знаєте, після поїздки, після побаченого стала зовсім іншою, тому мета всього, що робитиму, – розворушити весь світ, аби всі включилися в допомогу Україні. Треба пришвидшувати допомогу і нашу перемогу, бо не можуть українські цвинтарі й надалі розширюватися через війну.[5]

Про українських жінок під час війни

[ред.]
  •  

До війни вони робили кар’єру, виховували дітей, займалися спортом, і купували собі гарненькі сукні. А зараз, вони займаються волонтерством, готують їжу на фронт, плетуть маскувальні сітки, шукають бронежилети та носять мішки з піском до блокпостів.[6]

  •  

Весь світ дивується та захоплюється красою наших жінок, навіть в таких жахливих реаліях. Як не крути, вони найкрасивіші! Завжди коли бачу наших жінок подумки роблю компліменти і пишаюся нашими українками. Українські жінки, ви - дивовижні.[6]

Джерела

[ред.]

Примітки

[ред.]