Перейти до вмісту

Бременські музиканти

Матеріал з Вікіцитат
Брати Грімм, ілюстрація до казки "Бременські музиканти".
Вікіпедія
Вікіпедія

Бре́менські музикантиказка, яка увійшла у І том збірки, створеної братами Грімм у 1819 році під назвою Der Tod und der Gänshirt.

Осел[ред.]

  •  

Один чоловік мав осла, який багато років покірно возив йому лантухи до млина. Та під старість сили покинули осла, і він став нездатний до роботи. Тоді господар почав думати, як би здихатися його, щоб не годувати. Зрозумів осел, що лихим вітром віє, втік від господаря та й подався до Бремена.[1]

  •  

– Агов, Хапку, чого ти так важко сопеш? – запитав осел (звертання до собаки).[1]

  •  

– Ось і кіт–воркіт! – гукнув осел. – Гей, старий воркоте, чого скривився, наче середа на п'ятницю?[1]

  •  

– Слухай, гребенястий, – мовив осел, – ходімо з нами в Бремен. Все–таки краще, ніж отут прийняти смерть. Голос у тебе гарний, а як підеш із нами, то ми разом утнемо такої музики, що буде любо слухати.[1]

Собака[ред.]

  •  

– Ох, – відповів пес, – старий я став, що не день, то більш занепадаю на силі, на полювання ходити вже не можу, от мій хазяїн і надумав мене вбити. А я втік од нього. Але як же мені тепер на хліб собі заробити?[1]

  •  

"Як не стало сил на полювання ходити, вирішив господар мене вбити. От і втік я від нього, та тільки не знаю, як собі раду дати".[2]

Кіт[ред.]

  •  

– А чого ж мені веселому бути? – відповів кіт. – Постарів я, зуби затупились, уже радніший би на лежанці погрітися, ніж ганятися за мишами, – от хазяйка, бач, і надумала мене втопити. Я ледве втік од неї. І що тепер мені робити? От коли б хто дав добру пораду.[1]

  •  

Потім пристав до них старий кіт із тим же лихом: доки вправно полював на мишей та пацюків, то був бажаним для господарів, а відтак мав тепло і їжу. Коли ж став недобачати й зуби повипадали, надумала хазяйка причепити йому каменя на шию і в річці утопити. Узяли кота до гурту як вправного в улаштуванні нічних концертів.[3]

Півник[ред.]

  •  

– Та це я кукурікаю на гарну годину, – відказав півень, – бо завтра неділя, завітають гості, і наша господиня звеліла куховарці відрубати мені ввечері голову, а завтра зварити суп, гостей частувати. От я і горлаю, поки ще можу.[1]

Розбійник[ред.]

  •  

Розбійник страшенно злякався, кинувся навтікача, а за дверима пес схопився й угородив йому зуби в ногу. Розбійник – надвір, а тут осел як хвицне його.[1]

  •  

– Ох, пане отамане, там таке робиться! В хаті сидить страшнюча відьма! Як засичала на мене, як учепилась довгими пазурами – всю пику подряпала, а в дверях чоловік з ножем як штрикне мене в ногу! А надворі якесь чорне чудовисько як уперіщить мене довбнею! А вгорі сидить, мабуть, суддя, бо кричить: "Розбишаку сюди!" То я ледве вирвався.[1]

Бременські музиканти[ред.]

  •  

І почали вони радитись, як їм звідтіля розбійників прогнати. Думали, думали і нарешті придумали: осел передніми ногами стане на підвіконня, пес вискочить на осла, кіт – на пса, а півень злетить котові на голову. Постававши так, вони в один голос завели свою музику: осел ревів, пес гавкав, кіт нявчав, півень кукурікав. Потім усі як гукнуть крізь вікно в кімнату, аж шибки забряжчали.[1]

  •  

Отак наші мандрівники і втікали від лиха, міркуючи дорогою про те, як вони зароблятимуть собі на хліб та дах над головою.[4]

  •  

За столом смачно вечеряли розбійники і ділилися спогадами про те, якої шкоди заподіяли вони людям. І так закортіло нашим музикам їсти, та й хатинка здалася їм такою затишною... Почали вони думати й гадати: як би їм лиходіїв вигнати, а самим у домі оселитися? Та й надумали зрештою.[5]

  •  

Стали вони біля віконця: першим - віслюк, на нього заліз собака, на собаку - кіт, а згори - півень. А тоді зчинили такий галас - не те що розбійники, чорти злякалися б.[6]

  •  

Коли ті четверо музикантів наїлись, то погасили світло і полягали спати, кому де зручніше. Осел ліг на купі гною, пес – за дверима, кіт – на припічку біля теплого попелу, а півень – на сідалі. А що в дорозі всі добре натомилися, то скоро міцно поснули.[1]

  •  

Отак наші мандрівники надбали собі дах над головою та господарство, ще не діставшись Бремена. А щодо музики, то на свята вони влаштовують концерти для самих себе...[7]

Джерела[ред.]

https://www.ukrlib.com.ua/world/printit.php?tid=640

Примітки[ред.]

  1. а б в г д е ж и к л м https://www.ukrlib.com.ua/world/printit.php?tid=640
  2. (за мотивами казки Братів Грім). Чарівні казки. — Київ, "Кобза", 2003. — С. 4.
  3. (за мотивами казки Братів Грім ). Чарівні казки. — Київ, "Кобза", 2003. — С. 5.
  4. (за мотивами казки Братів Грім). Чарівні казки. — Київ, "Кобза", 2003. — С. 7.
  5. (за мотивами казки Братів Грім). Чарівні казки. — Київ, "Кобза", 2003. — С. 9.
  6. (за мотивами казки Братів Грім). Чарівні казки. — Київ, "Кобза", 2003. — С. 10.
  7. (за мотивами казки Братів Грім). Чарівні казки. — Київ, "Кобза", 2003. — С. 15.