Босянок Денис Миколайович

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Босянок Денис Миколайович
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії

Дени́с Микола́йович Босяно́к (нар. 8 лютого 1974, Первоуральськ, Свердловська область) — український спортивний телекоментатор. Спеціалізація — футбол (передусім італійський) та хокей (НХЛ).

Цитати Дениса Босянка[ред.]

  •  

Я вважаю, що по-справжньому розбиратися у футболі можна лише за умови, якщо ти знаєш цю гру зсередини, а не просто бачив це по телевізору. За дорослу команду «Кооператор» райцентру Березанка (Миколаївська область) я почав грати з 14-річного віку. Бачив і чув, як матюкають один одного на полі мужики, як ламають один одному ноги. Я знаю, що таке сільський футбол. А це ще жорсткіший вид спорту, ніж футбол «звичайний». На цьому рівні бійками закінчується кожна друга зустріч. Адже команда гостей привозить на матч в інше село свого суддю, тому конфлікти неминучі: вболівальники команди господарів просто не можуть не вибігти на поле і не затіяти бійку.[1]

  •  

Мій підхід — такий: слід навіть щодо типових ігрових ситуацій підшуковувати нетипові слова та оцінки, застосовувати нові терміни, уникати кліше. Бо якраз набір кліше — найстрашніше для коментатора.[1]

  •  

Я вважаю себе дуже романтичною натурою, і це допомагає мені додавати в коментар деякі елементи лірики, які я і вважаю своїм фірмовим стилем.[1]

  •  

Я вважаю, що в журналістиці головне — розповісти про людину іншим людям. Ще під час навчання в університеті один мудрий викладач доніс до мене простий і водночас геніальний підхід: журналістика — це людинознавство. Так воно і є, в тому числі і в спорті. Адже спорт, на мою думку, — це одна з найглибших і, в ідеалі, найчистіших людських пристрастей. Моє завдання — розкрити людей у цій пристрасті. Навіть нудний матч, у якому немає інтриги, слід відпрацьовувати так, щоб глядач перейнявся справжніми емоціями і не перемкнув на інший канал.[1]

  •  

Це головне завдання і відповідальність будь-якого коментатора — тримати нейтралітет, бути однаково емоційно віддаленим від обох команд.[1]

  •  

Проблема ще й у тому, що наші журналісти, не лише коментатори, їздять із провідними командами на гостьові матчі Ліги чемпіонів, і їм не лише забезпечують переліт, проживання в хороших готелях і харчування, а ще й так звані «добові». У такий спосіб наші «гранди» фактично убезпечуються від критики з боку цих ЗМІ. Прикметно, що «Шахтар» таким чином «купує» журналістів удвічі дорожче, ніж «Динамо».[1]

  •  

Телеканал Інтер створювався на московські гроші. Насправді, нічого не змінилося. Там московські гроші й залишилися. Для мене неприйнятно було працювати там. Тим більше, що вони вже відверто позиціонують себе, як антиукраїнський телеканал. Чи коментував би Чемпіонат світу, якщо б це був не телеканал Інтер? – Так.[2]

  •  

Чому україномовні футболісти переходять на російську? Це комплекс раба! Це біда для нашої інтелігенції. Це в головах футболістів, які виїжджають там скажімо із Житомирської області. Крім того, це впливає на їхню поведінку. Поки ти раб в голові – будеш завжди підлаштовуватися під когось.[3]

  •  

Як поводитися українські футболісти в соцмережах? Лайки Тіматі, Путіну, Росії! Це їхній рівень! Вони слухають таку муру! Вони не читають книжок![3]

Примітки[ред.]


Bookmark-new.svg