Боровиковський Левко Іванович

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Боровиковський Левко Іванович
Левко Боровиковський.jpg
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Wikisource-logo.svg Роботи у Вікіджерелах
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Левко́ Іва́нович Боровико́вський (*1808 — †1889) — український поет, фольклорист, етнограф.

Цитати[ред.]

  • Шабля різанину чує,
    Люлька пожари віщує.
  • Сидіть дома, на покої
    Не пристало козакові.
  • Є й такі: не найде толку — буде тихо;
    Не найде ж точки — лихо!
  • Поки багат,
    То поти й сват.
  • Сова хоть спить,
    та кури бачить.
  • Хоть вовк линяє,
    Та норов не міняє.
  • Як Смерть далеко,
    О Смерті думать легко,
    А стане за плечима, -
    У всіх нас страх з великими очима.
  • Хто сам собі дає зарік -
    Пропащий чоловік.
  • Хто робить — той мовчить; а вірять Крикунам.
  • Чобітку!..
    З ногою не сварись,
    Бо Чобіт без ноги ні к чорту не годиться.
  • Кому вдалося раз збрехати,
    Тому вже віри більш не ймуть.
  • У кого що болить,
    Про те й кричить.
  • А ти б, Метелику, не дуже-то гордився,
    Бо ти недавно сам з гусениці вродився.
  • Хто добре робить — той не хвалиться нікому.
  • Забув… А не забув набити брюхо
    І чарки не поніс за вухо!
  • Хто вище злізе — дужче пада.
  • Жартуй собі, шути,
    Та миром не мути.
  • Мор, голод і війна — то страшні людоїди;
    А ще страшніші — злі сусіди.
  • Усякий знає:
    Хто солодко живе — той гірко умирає.

Джерела[ред.]


Bookmark-new.svg