Болєслав Лєсьмян

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Болє́слав Лє́сьмян
Leśmian.png
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Болє́слав Лє́сьмян (пол. Bolesław Leśmian; справж. Лесман (Lesman); 1878–1937) — польський письменник єврейського походження.

Цитати[ред.]

  • Дванадцять мрійників-братів мур з боку снів прийшли вивчати:
    За ним вони почули плач, мов голос бідного дівчати.
(«Дівчина» / Пер. Віктор Коптілов // Антологія польської поезії. — Т. ІІ. — С. 25)
  • Нічого — тільки плач, і жаль, і морок той, що все ховає.
    Такий цей світ! Недобрий світ! А світу іншого немає!
(«Дівчина» / Пер. Віктор Коптілов // Антологія польської поезії. — Т. ІІ. — С. 27)
  • Чом свічок навколо стільки заясніло?
    Вже не станеться нічого цьому тілу.
    Всі стоять, а я один лежу із миром.
    Жаль нещирий, а вмирати треба щиро.
    Я дивлюся на вінків своїх намисто
    Урочисто — променисто — особисто.
    Смерть, що втихла, стала в мозку знов шуміти.
    Розумію: вже не треба розуміти.
    Так не хочеться могилу обживати,
    Чимось іншим так не хочеться ставати.
(«Дівчина» / Пер. Віктор Коптілов // Антологія польської поезії. — Т. ІІ. — С. 31)
  • Я — назустріч, і серце моє завмирає!
    Вітер дзвонить у дзвони! Ні, то бог, їх — немає!
(«Уршуля Кохановська» / Пер. Віктор Коптілов // Антологія польської поезії. — Т. ІІ. — С. 28)

Джерело[ред.]

  • Антологія польської поезії. — Т. ІІ / Пер. з пол. Упоряд. Юлії Булаховської. — К.: Дніпро, 1979. — 503 с.