Богомолець Олександр Олександрович

Богомолець Олександр Олександрович

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Олекса́ндр Олекса́ндрович Богомо́лець (12 (24) травня 1881, Київ, Київська губернія, Російська імперія — 19 липня 1946, Київ, УРСР) — український радянський учений-патофізіолог. Основоположник української школи патологічної фізіології, ендокринології і геронтології, організатор української науки. Засновник перших в Росії і Україні науково-дослідних закладів медичного профілю. Герой Соціалістичної Праці (1944).

Дійсний член (з 1929) і президент (з 1930) УАН (з 1936 p — АН УРСР), академік (з 1932) і віце-президент (з 1942) Академії наук СРСР, академік Академії наук Білоруської РСР (з 1939), почесний академік Академії наук Грузинської РСР (з 1944), дійсний член Академії медичних наук СРСР (з 1944). Депутат Верховної Ради СРСР 1-го та 2-го скликань. Депутат і заступник голови (в 1944—1946 роках) Верховної Ради УРСР 1-го скликання.

Очолював створені ним Інститут експериментальної біології та патології та Інститут клінічної фізіології АН УРСР. Опрацював ефективну методику впливу на сполучну тканину за допомогою винайденої ним антиретикулярної цитотоксичної сироватки, відомої у цілому світі як стимулятор функцій сполучної тканини. Автор численних праць з ендокринології, порушення обміну речовин, імунітету та алергії, раку, старіння організму тощо.

Цитати

«Основні положення боротьби за довголіття: ніякого пересичення! Потрібно берегти бажання. Воно могутній стимул творчості, любові, стимул довгого життя... 150 років повинні бути визнані нормальною тривалістю життя людини». — про дослідженню і запобіганню хвороб, що ведуть до передчасної старості у статті «Завтра ви можете стати молодше» Богомолець Олександр Олександрович (1938 рік)

«Нормальне довголіття на даному етапі розвитку людини наука дозволяє визначити в 125-150 років. Немає, проте, підстав вважати і ці цифри граничними». — про дослідженню і запобіганню хвороб, що ведуть до передчасної старості у праці "Продовження життя" Олександр Богомолець: Жити до 150 років (1938 рік)

«Кожен на своїй ділянці повинен прагнути прожити життя не для себе - для людей, для Батьківщини. До цього я завжди прагнув... Я все своє свідоме життя віддав людям, пошукам можливостей зробити життя довгим і позбавленим хвороб. Мій девіз: життя -це ще не все, головне - служіння людям». — про власний девіз Богомолець Олександр Олександрович (1938 рік)

«Десять років справжнього каторжної режиму не змогли зломити волі цієї дуже тендітної жінки, не вбили в ній віру в перемогу соціалізму, не викликали ані хвилини жалю за життя, віддане ідеї. Вона померла замученою, але не переможеною». — про свою матір Богомолець Олександр Олександрович (1938 рік)

	«Батько казав, що після науки він найбільше любить музику і живу природу. Особливо він цінував П. І. Чайковського. Шоста фортепіанна симфонія була пов'язана у нього з спогадами про матір, так рано пішла з життя. Коли будинок занурювався у сон, батько сідав за роботу і трудився до ночі. І весь цей час у нього в кабінеті тихо-тихо звучала музика. Такий режим він підтримував довго». — про музичні уподобання Богомолець Олександр Олександрович (1938 рік)
	— син Олег Олександрович Богомолець (1911-1991) - відомий український патофізіолог, член-кореспондент Академії Наук СРСР, заслужений діяч науки і техніки УРСР

	«Богомолець передчував фінал. За два дні до смерті він продиктував Олегу останні розпорядження. Вони стосувалися циклотрона, ботанічного саду, обсерваторії, десятків інших академічних проблем і одночасно доль людей! Наприклад, Олександр Олександрович просив надати допомогу родині загиблого на фронті співробітника Академії... Зі мною він також заговорив про свою смерть. Уздовж доріжки, що веде до інституту, зеленіли висаджені ним дерева і чагарники. Особливо любив Богомолець «підкову» - невеликий майданчик в обрамленні запашних квітів, звідки відкривався вид на Київ. «Це місце треба буде залишити відкритим, щоб сюди приходили закохані і діти, а я міг бачити їх, - сказав він. - Так, Зоєнько, я хочу, щоб мене поховали тут. Не буду ж я жити вічно. А звідси я зможу непомітно приходити на засідання вченої ради інституту», - з сумом пожартував він. Заповіт Богомольця був виконаний». — про останні дні життя Олександра Олександровича Богомолець Олександр Олександрович (1938 рік)
	— дружина, Зоя В'ячеславівна Богомолець