Перейти до вмісту

Блага Димитрова

Матеріал з Вікіцитат

ДИМИТРОВА БЛАГА (болг. Блага Николова Димитрова; 2 січня 1922, Бяла Слатина — 2 травня 2003, Софія) — поетеса, яка ввійшла в літературу після 9 вересня 1944 року. Член редколегії журналу «Вересень» — органу болгарських письменників. Значна частина її творів присвячена відображенню героїчної боротьби болгарської молоді проти фашизму.[1]

Вікіпедія
Вікіпедія


Цитати

[ред.]
  •  

Копаю і кваплюсь, щоб купа землі височіла,
 коли з вагонеткою прийде товариш назад.
 Я думаю: з посміхом витре чоло він спітніле,
і швидко з вантаженням справиться пара лопат[1]Літо в бригаді

  •  

Перед очима різними в ту ж мить
жита, мов хвилі, котяться в блакить
Вітчизни обріїв... В ушах дощу звучання...
 Й спливають спомини (і їх не зупинить)[1]У поїзді

  •  

Пливе над поїздом легесенький димок,
віта гудок країни дальні знову.
 І ми супутники, всі різні, сидимо,
 і хтось веселий почина розмову[1]У поїзді

  •  

Юнак на груди лампу почепив,
спускаючись до шахти вугляної.
А там ще від епохи кам'яної
затиснута пітьма серед пластів[1]Літо в бригаді

Примітки

[ред.]
  1. Світло над Болгарією (вірші болгарських поетів) Переклади за ред. П.Тичини/ Київ: Видавництво ЦК ЛКСМУ «Молодь», 1954. — 280.[173, 176, 268]c