Єлисавета Багряна
Єлисавета Багряна | |
Стаття у Вікіпедії | |
Медіафайли у Вікісховищі |
БАГРЯНА ЄЛИСАВЕТА (29 квітня 1893, Софія — † 23 або 24 березня 1991) — болгарська поетеса. Вчилася в Софійській гімназії та університеті; вчителювала в містах Враца і Кюстенділ. Друкуватися почала після першої світової війни. Перша збірка «Вічна і свята» вийшла в 1927 році, друга — «Зірка моряка» — в 1932 році, третя — «Серце людське» — в 1936 році. Після 9 вересня 1944 року Є. Багряна бере активну участь в громадському і культурному житті країни, Видає збірку віршів «П'ять зірок». На 60-річчя поетеси в 1953 році Вилко Червенков прислав їй вітальний лист, в якому писав: «Ваші вірші мають велику силу, серед них багато таких, які вражають багатством мови, дивною співзвучністю і красою» (В. Червенков. За науката, изкуството і культурата. Софія, 1953, стор. 366)[1]
Цитати
[ред.]Б'єтесь ви за щастя народу: |
Дорогу вказує нам вогників проміння, |
Знов війна?.. І зловісні, страшні я години згадала: |
Та у мирний цей час знов ми бачим тривожні прикмети: |
Хвала усім, від спеки й вітру загорілим, |
Я мовчки прийшла на дорогу |
Примітки
[ред.]- ↑ Світло над Болгарією (вірші болгарських поетів) Переклади за ред. П.Тичини/ Київ: Видавництво ЦК ЛКСМУ «Молодь», 1954. — 280.[266]c