Аугусто Де Лука

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
‪Аугусто Де Лука‬
Augusto De Luca.jpg
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

‪Аугусто Де Лука‬ (іт. Augusto De Luca; 1 липня 1955, Неаполь) — італійський фотограф.

Цитати[ред.]

  • Хороша фотографія, зроблена у потрібний час, потребує правильний зріз, котрий посилює головний момент її життя… Фотографія повинна жити по змісту та по формі, якщо вона живе тільки по змісту або тільки по формі, то не залишиться у пам'яті… У мене є багато душ, котрі виходять по черзі в певний період мого життя. Я фотограф, адвокат, колекціонер, музикант. Все це частина мене, я нічого не заперечую, просто дозволяю моїм душам чергуватися… Якщо фотографуєте для інших, ніколи не вийде назовні ваша сутність, ви будете робити тільки те, що роблять всі решта і тільки тому, що ви знаєте, що ваші фото сподобаються іншим… В моїх фотографіях висвічуються мої ідеї, мої пристрасті, мої кошмари, хто я такий та про що думаю.[1]
  • Світло освітлює об'єкти, але з тінню усуває деякі сторони фотографованого об'єкта та таким чином дає глибину зображення і можливість видалити деякий простір… Я вважаю, що дослідження і техніка можутьбути досягнутими волею та вивченням. У той час як, винахідливість та пристрасть, дають щось більше, тому що вони являються вродженими елементами і неминуче спеціальними.[2]
  • Піца — це щось неперевершене. Ти її відкриваєш для себе у той момент, коли, на жаль, ти вже у похилому віці та саме тоді, коли у тебе рівень холестерину і тригліцеридів дуже високий… Колекціонер, котрий хоче з'їсти витвір мистецтва, безумовно хоче ним оволодіти.[3]
  • Я відчуваю себе навігатором, або вірніше, дослідником величезного всесвіту мистецтва. Я відчуваю себе також першовідкривачем, котрий шукає ключі, щоб відчинити двері емоцій та відчуттів. Світ мистецтва — це місце, де раціональність, фантастика, правда і вигадка об'єднуються для створення вибухонебезпечної суміші.[4]
  • Кожна моя фотографія фільтрує мої емоції, зв'язок, котрі створюються між мною і місцем, де я фотографую. Коли я бачу щось, що приваблює мене, я починаю обертатися, щоб знайти підходяще місце для фото змоєї точки зору. Ця робота для мене і, в той самий час, для міста.[5]
  • Перш за все я почуваю себе сином Божим… Сьогодні я вважаю, що в житті все важливо, але це відносна важливість, як у хорошій грі, та звичайно, не важливіше, ніж перетворення християнства.[6]
  • Я народився в Неаполі, але моя мама народилась в Римі. Безумовно, в моїх жилах також протікає річка Тибр.[7]

Джерела[ред.]

  1. Інтерв'ю для журналу «Ziguline webzine», написала Maria Caro — 12 квітня 2010
  2. Інтерв'ю для журналу «Il Fotografo Professionista Kodak» N°27, написав Giuseppe Alario — березень 1987 сторінка 49
  3. Інтерв'ю для журналу «Ziguline webzine», написав Dimitri Grassi — 12 березня 2009
  4. Інтерв'ю для журналу «Witness Journal» N° 32, написав Amedeo Novelli — травень 2010
  5. «Мілан без часу», автор книги Аугусто Де Лука (Gangemi Editore, Рим — 2000) ISBN 978-88-492-0093-5
  6. Інтерв'ю для журналу «Effe Project», написалa Isabella Barbato — 8 липня 2011
  7. «Наш Рим», автор книги Аугусто Де Лука (Gangemi Editore, Рим — 1996) ISBN 978-88-7448-705-9