Перейти до вмісту

Аніта з Тегеї

Матеріал з Вікіцитат
Аніта з Тегеї
Стаття у Вікіпедії

Аніта з Тегеї (Також Анита; дав.-гр. Ανύτη, близько 300 до н. е.) — давньогрецька поетеса з міста Тегеї в Аркадії. Збереглася 21 епіграма її авторства.

Цитати

[ред.]

Напис на гробі захисника Батьківщини

[ред.]
  •  

Юнь поховала тебе, ратоборче; як матір за дітьми,
Фідію, так і вони чорно горюють в журбі…[1]

На смерть Ерато

[ред.]
  •  

…Татку, я вже не з тобою, вже темінь на очі спливає
І у свої буруни чорна занурює смерть[1].

На статую румака

[ред.]
  •  

Пам'ятник цей уподобив Дамід румакові, стійкому
В битві; груди йому кровопролитний Арей
Прохромив…[2]

На смерть собачки

[ред.]
  •  

Згинула ти під кущем коренистим, мисливице нірна,
А нещодавно іще дзявкання чули твоє:
Як розгрібала коріння, негадано в лапку проворну
Вцілила зубом їдким тупоголова змія[2].

На смерть цвіркунця і цикади

[ред.]
  •  

Для цвіркунця, на полях співунця, й скрекотушки-цикади
Змайструвала Миро спільний обом гробівець;
Дівчинка вкрила слізьми обидві забавки дівчачі,
Їх же від неї забрав той неслухняний Аїд[3].

На смерть трьох мілетянок

[ред.]
  •  


Не дожидалися, поки в ярмо запрягли Гименея:
В нас наречений один — наш хоронитель Аїд[3].

Напис на гробі невольника

[ред.]
  •  

Маном звався цей раб за життя, а нині, умерлий,
Може рівнятися він з Крезом, великим царем[3].

Примітки

[ред.]

Джерела

[ред.]

Перші поетеси: Кодекс давньогрецької жіночої поезії / Упорядкування, переклад з давньогрецької, передмова й коментарі Тараса Лучука. — Львів: Астролябія, 2019. — 448 с. — ISBN 978-617-664-180-3