Антоній (Паканич)

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Антоній (Паканич)
Митрополит Антоній (Паканич) з панагією.jpg
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Митрополит Анто́ній (в миру Паканич Іван Іванович; нар. 25 серпня 1967, с. Чумальово, Тячівський район, Закарпатська область, Українська РСР, СРСР) — український церковний діяч, архієрей УПЦ з 2006 року, митрополит Бориспільський і Броварський.

Цитати Антонія (Паканича)[ред.]

  •  

Все, що відбулося на так званому «Об'єднавчому соборі» 15 грудня, не має нічого спільного з канонічною УПЦ. Наша Церква не брала участь у цьому «Соборі». Тільки два митрополити були присутні: митрополит Вінницький і Барський Симеон та Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр, порушивши свою архієрейську присягу. Ось чому Священний Синод нашої Церкви 17 грудня заборонив їх у священнослужінні.[1]

  •  

Говорять мені, що в грецьких ЗМІ з радістю передали, що нібито створена нова і об’єднана Церква України. Це не так. Насправді це стало легалізацією розколу Вселенським Патріархатом, оскільки новообраний Епіфаній не має канонічного архієрейства, тому що він був «висвячений» анафематствованим Філаретом. Крім того, основа нової «Церкви» на 98% складається з розкольників, які з якоїсь причини були оголошені Вселенським Патріархатом, як вже канонічні.[1]

  •  

Всі дії Вселенського Патріархату в Україні є проблемою як для нас, так і всього світового Православ’я. Це виклик для еклезіологічної свідомості всієї повноти Православної Церкви.[1]

  •  

Дві Церкви — Сербська і Польська — вже заявили, що вони не визнають ієрархію «нової церкви» і не будуть співслужити з її «кліром». Тепер очевидно, що кожна Помісна Церква має висловити свою позицію. Якщо якась Церква визнає розкольників, нову Церкву, тоді Вона не зможе співслужити з нами. Я не думаю, що можливе співслужіння якоїсь Помісної Церкви з розкольниками і одночасно з УПЦ. Це буде дивно й гірко для нас, якщо наші брати з Помісних Церков, що свого часу приїжджали до нас в Україну, і ми їх приймали, разом співслужили і мали щире і з відкритим серцем у Христі спілкування, тепер залишать нас і прийматимуть розкольників.[1]

  •  

Насправді, тепер ми опинилися у великій кризі, але ми повинні молитися і з допомогою Божою її подолати та знайти рішення цієї важливої проблеми. Ніхто не зможе сподіватися, що спокійно сидітиме у своєму куточку. Цей час минув. Ми повинні чесно і з християнською мужністю протистояти цій проблемі.[1]

Примітки[ред.]


Bookmark-new.svg