Перейти до вмісту

Анна Зеґерс

Матеріал з Вікіцитат
Вікіпедія
Вікіпедія

Анна Зегерс (1900 – 1983) видатна німецька письменниця, майстер прози. Справжнє ім'я - Нетті Рейлінг, по чоловікові Радвані.[1]

Цитати[ред.]

  •  

«Коли ви чуєте величні слова «любов до своєї вітчизни», спитайте спочатку, що люблять у цій вітчизні? Хіба священні багатства країни можуть утішити незаможних? Хіба свята земля вітчизни може втішити безземельних? Але той, хто працював на наших заводах, хто йшов із демонстраціями нашими вулицями, провадив боротьбу нашою мовою і разом з тим не любить нашої країни — той не людина. — про любов до батьківщини — справжню і діяльну, не отруєну нацистськими міфами про містичні «душу» і «землю», підкресливши соціальний зміст цього почуття.[1]

  •  

«Ми з хвилюванням слухали їхні розповіді, які на той час у Німеччині сприймалися як страшні казки чи як події, що уявлялися неможливими в Середній Європі. Білий терор виплеснув на нашу частину світу першу хвилю еміграції. І його свідки, змучені всім пережитим, але сміливі й нескорені... були для нас справжніми героями... Ми чутливіше до них прислухалися, бо ще сама Німеччина була збуджена повстаннями і боями, які вели спартаківці, та гамбурзькими барикадами... Червона Армія поклала край походам інтервентів проти молодого Радянського Союзу. Як відгук на ці події виникла ця книга.[1]У передмові до другого видання, що з'явилося уже в НДР на початку 50-х років, А. Зегерс пригадує свої зустрічі з революційними емігрантами з тих країн, де в кінці 10-х — 20-і роки перемогла реакція:

  •  

Ми пишемо не для того, щоб зображувати дійсність, а для того, щоб змінювати її.[1]

  •  

Стала писати всерйоз — легенди, казки, оповідання.[1]Навчаючись в університеті,

  •  

Я зобов'язана Німецькій Демократичній Республіці свободою писати на ту тему, на яку я хочу писати. Моя тема — дійсність, що постійно змінюється, не завжди безхмарна, не завжди красива і, тим більш, не завжди досконала,— так, дійсність, яка розвивається у суперечностях. Я не знаю для письменника більш вдячної можливості, ніж можливість писати про те, що ми називаємо змінами в людях.[1]стаття "Думки пронаш час" (1954)

  •  

«Я їхала в країну, про яку чула вже від друзів, що люди і речі розкриваються там у цілком новому світлі. І, нехай тоді там ще були безпритульні, і голод, і холод, світло цієї країни надзвичайно сильно вплинуло на мене, і його дія триває все життя. Це особливе, ясне і суворе, жовтневе світло осяває наші справи і дні, наше ставлення до інших людей, дружбу і любов, нашу роботу, наш стиль і методи, усе пов'язане з нашою письменницькою професією. Наш зір тут якось одразу загострився, ми стали інакше, ніж раніше, і бачити, і читати... ми відкрили для себе інше життя, ніж те, що знали раніше, життя, яке несло перспективу змін.[1]Виступ на IV з'їзді письменників СРСР (1967)

  •  

Я ще в молодості приблизно в студентські роки, виробила світогляд, і життя підтвердило мені його правоту.[1]пригадувала Зегрус у зрілому віці.

Цитати про Анну Зегерс[ред.]

  •  

Велика історія постає із історій, розказаних нею.[1]про творчість А.Зегрус

  — В. Меркельбах - західнонімецький дослідник
  •  

Вимогу і обов'язок творити з більшою мірою політичної свідомості і більш точно освоювати матеріал своєї творчості у дусі конкретного історизму.[1]програму пролетарського революційного письменника Зегерс перш за все сприйняла як:

  — К. Батт
  •  

Є тільки одна рухлива подія, що часто неодноразово переплітається, яка приховує в собі повноту доль XX століття, революцій і війн.[1]про книги А.Зегерс.

  — К. Батт
  •  

Мистецтво Анни Зігерс не знає другорядних перонажів, які з’являлися ближче з метою передачі середовища, заради колористичного ефекту.[1]

  — Пауль Рілла
  •  

Подібно до того, як стародавні епіки включали в оповідь богів і людей, вчинки і сни, так і Анна Зегерс не могла поділити свої життєві враження так, щоб втиснути окремі їх частини у резервації «дійсність» і «фантазія»; кожна з цих сфер набуває особливого відтінку завдяки іншій: міфологічної глибини — сучасні історії, надзвичайної актуальності — легенди, міфи, казки. Цей сплав — ознака її творчості.[1]

  — Кріста Вольф - письменниця НДР
  •  

Прийоми, які служили американському художнику для передачі людської самотності і роз'єднаності, у Анни Зегерс виконують принципово іншу роль: створюють цілісну картину світу в його чіткій соціальній диференціації, розкривають можливість самоздійснення особистості в процесі революційної боротьби.[1]

  — І. Млєчина
  •  

Розповідати для неї означає те, що це поняття становить саме по собі за смислом і походженням: розповідати історії. І вона залишалася вірною оповіді протягом десятиріч.[1]

  — К. Батт
  •  

Тут уже накреслено мотив, про який можна сказати, що він назавжди залишиться лейтмотивом цього художника. Бо, про що б вона не розповідала, це буде розповідь про вирішальні бої. Придушене повстання є запорукою переможних революційних виступів завтрашнього дня.[1]з приводу першого роману А.Зегерс

  — Пауль Рілла - літературознавець НДР

Примітки[ред.]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т М.О.Кудін. Анна Зегерс. – К.:Видавництво художньої літератури «Дніпро», 1987. – с.2,3,7,8,9,12,13,22,26,30,31,46,71, 154

Джерела[ред.]

  • М.О.Кудін. Анна Зегерс. – К.:Видавництво художньої літератури «Дніпро», 1987. – с.200