Анджеліна Атям
Анджеліна Атям |
Анджеліна Аченг Атям (англ. Angelina Acheng Atyam; нар. 1946) — угандійська правозахисниця та акушерка. У 1996 році дочку Атям та 138 інших дівчат викрали зі школи Абоке партизани з Армії опору Господа. Атям заснувала Асоціацію занепокоєних батьків, яка виступає за звільнення полонених дітей, і діяла як прес-секретар організації. Атям воз'єдналася зі своєю донькою в 2004 році.
Цитати
[ред.]Як матері нелегко чекати повернення зниклої дитини – це дуже важко.[1] |
|||||
As a mother, it is not easy to wait for a missing child to return — it is very hard. | |||||
— «Благання матері про зниклу дочку». The Globe&Mail. (26 січня 2004 р.) |
Бензином пожежу не загасиш.[1] |
|||||
You cannot put out a fire with petrol. | |||||
— «Благання матері про зниклу дочку». The Globe&Mail. (26 січня 2004 р.) |
Якщо батьки не практикуватимуть прощення та не шукатимуть мирного вирішення конфлікту, вони знищать те, чого найбільше хотіли повернути.[2] |
|||||
Unless the parents practiced forgiveness and sought a peaceful solution to the conflict, they would destroy what they most wanted back. | |||||
— «Як ми прощаємо». Віра і лідерство. (1 березня 2010 р.) |
Кулі не мають очей. У полі кулі не знають, чи дитину викрали, чи пішла добровільно до повстанської армії. Війна знищила б усіх цих дітей.[2] |
|||||
Bullets have no eyes. In the field, bullets would not know if a child was abducted or volunteered for the rebel army. War would destroy all these children. | |||||
— «Як ми прощаємо». Віра і лідерство. (1 березня 2010 р.) |
Примітки
[ред.]- ↑ а б A mother's plea for a missing daughter. The Globe&Mail. (January 26, 2004)
- ↑ а б As we forgive. Faith and Leadership. (March 1, 2010)