Авраменко Олег Євгенович

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олег Авраменко
OlegAvramenko.jpg
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Олег Євгенович Авраменко (1967 - 2018) — український письменник-фантаст.

«Син сутінків і світла»[ред.]

  • Не можна вимагати від жінки зізнання в коханні, якщо вона не впевнена в твоїх почуттях. (Розділ 33)
  • Розумом жінок ніколи не збагнути, і судити їх за чоловічими мірками так само безглуздо, як вимірювати довжину кілограмами. При всьому своєму раціоналізмі, розсудливості та практичності, вони геть-чисто відкидають звичайну логіку, протиставляючи їй щось зовсім несосвітенне і недосяжне чоловічому розумові — так звану логіку жіночу. (Розділ 26)
  • Всередині кожної людини стільки бруду, що лише вона сама може терпіти його, та й то не завжди. А для стороннього побачити його, доторкнутися, відчути — у кращому разі огидно. Все це так — але ж мають бути винятки. Ті самі винятки, що підтверджують загальне правило; винятки, без яких це правило стає безглуздим. (Розділ 28)
  • Ми навчилися терпіти бруд одне одного, як свій власний; у певному сенсі він у нас спільний. І стосунки між нами схожі на ставлення інших людей самих до себе: дещиця презирства, чимала частка скепсису і безмежна самозакоханість. (Розділ 28)
  • Діоніс був по натурі своїй запеклим скептиком і песимістом. У певному сенсі він був надзвичайно щасливою людиною, оскільки, припускаючи найгірше, відчував задоволення щоразу, коли його похмурі пронози бодай частково не справджувалися. Діонісів крайній песимізм найчастіше нагадував безмежний оптимізм. Сам він рідко всміхався, зате в його товаристві завжди було весело — компенсуючи свою меланхолійність, Діоніс змушував співрозмовників усміхатися і за себе, і за нього. (Розділ 31)
  • Що могутніші люди, то впертіше вони шукають Бога. Наче сподіваються, що він захистить їх від самих себе. (Розділ 32)
  • Передовсім, тямущість — це вміння все помічати й робити правильні висновки, а загальмованість трапляється й від великого розуму. Коли думаєш про багато речей одночасно, то іноді не встигаєш стежити за всіма своїми думками. (Розділ 38)

Джерела[ред.]