Ізабелла Росселліні

Ізабелла Росселліні

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Ізабе́лла Росселлі́ні (іт. Isabella Rossellini; нар. 18 червня 1952) — італійська акторка, кінорежисерка, модель і письменниця. Найвідоміші ролі — у стрічках «Синій оксамит» (реж. Девід Лінч, 1986) та Родичі (реж. Джоель Шумахер, 1989).

Цитати

Адже саме дихання може багато розповісти про емоції, що переживаються. І тому ми з Едвардом Бергером досить докладно, буквально по секундах розбирали те, як працював мозок моєї героїні після того, як вона помітила, що хтось входив до кімнати Папи. Ми репетирували цю сцену знову і знову, постійно експериментуючи з диханням. — Про роль сестри Агнес у стрічці «Конклав»

Для себе я вирішила, що вона зрештою зрозуміла, хто за дверима. Вона розуміє, що це порушення, але потім все ж таки вирішує піти. Тому що вона довіряє кардиналу Лоуренсу, якого зіграв Рейф Файнс. В одній з початкових сцен фільму, ми бачимо крупним планом сестру Агнес, коли вона слухає його про впевненість і сумнів. Ця промова, до речі, торкнулася мене, Ізабелли, не менш глибоко, ніж вона торкнулася сестри Агнес. — Про роль сестри Агнес у стрічці «Конклав»

Підказку про те, ким була сестра Агнес, мені дала одна з її нечисленних реплік: «Я знаю, що моя роль — бути невидимою, проте Бог дав мені очі і вуха». Я чітко зрозуміла, що Агнес дуже спостережлива. Вона служить мовчки, але при цьому уважно спостерігає за тим, що відбувається, помічаючи, де правда, а де брехня. І тому, коли вона вирішує щось сказати, вона на той час вже має авторитет. Авторитет свідка, котрий, не будучи в бійці, просто за усім спостерігав. І цей авторитет – беззастережний. — Про роль сестри Агнес у стрічці «Конклав»

По-перше, сценарій був написаний Едвардом Бергером, режисером, яким я захоплююся. Тому я була дуже рада, коли отримала від нього пропозицію взяти участь у зйомках фільму. Коли я прочитала сценарій, я зрозуміла, що мій персонаж має не так багато реплік. При цьому було важливо, щоб моя безсловесна героїня створила контраст із чоловіками, які говорять і говорять, приймають усі рішення. На відміну від жінок, які є там як тіні. Така розстановка мала підкреслити патріархальну структуру католицької церкви. Одним словом, саме тому, що сестра Агнес не мала багато реплік, то Едвард Бергер пояснив, що йому потрібна акторка з харизмою. На що я сказала: «Ну, дякую, що подумали про мене». Він запевнив мене, що хоча у моєї героїні мало реплік, її присутність у фільмі дуже важлива. — Про роль сестри Агнес у стрічці «Конклав»