Іванов Порфирій Корнійович/82

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до: навігація, пошук

Іванов Порфирій Корнійович

Цитати[ред.]

Паршек. 1982.02[ред.]

  • 6. А природа свою згоду нікому не дає, вона вводить людям еволюцію Святого Духа. А Паршек цим оточив себе, його джерело загартування-тренування – наука всього народу, усіх людей життя безсмертне. Ніякого зла й ненависті, до природи – любов.
  • 10. Як би люди не жили, і що б вони не робили, їх оточує чуже й мертве, з чим живому жити ніяк не можна. Своє – є тіло, воно живе, чим доводиться хвалитись. Воно одне таке в людях виявилось корисним.
  • 13. Природу не обдуриш, вона тебе скоріше за це все покарає.
  • Щодня їси не один раз, а багато разів. Це наша така звичка, вона веде нас до смерті. Ми самі це робимо в цьому ділі, умираємо в ньому. Так краще нам цього не робити – буде краще.
  • 14. Є таке місце для загартованого чоловіка з умовами, вони дадуть можливість зоставатись без усякої потреби для того, щоби чоловікові бути в природі безсмертним.
  • 16. Не радість, а вічно невмираюча скорбота, робити те, що робили всі.
  • 17. За що тільки не візьмись робити, воно є чуже. Ти не маєш ніякого права ним розпоряджатись, воно не твоє. А раз узяв – значить ти злодій і вбивця цього діла, у чому ти й умер. Тебе природа за це все твоє умертвила. Це було, це є, воно й буде в цьому ділі. Воно чуже, воно мертве, з чим жити не можна. А от своїм можна хвалитись, і можна з холодним жити – це живе, живуще на білому світі вічно. Паршек цю ідею всім людям показав на собі, а люди його тіло зненавиділи,
  • 23. Ось що природа робить, у цьому вмирає чоловік безслідно. А по Паршеку, треба не хворобі помагати, а треба з молодого життя здорового чоловіка так пробуджувати, учити його загартуванню.
  • 24. Джерелом треба оточуватись. Природу треба любити. А ми? Мало того, що досита їмо щодня, а спимо до невпізнанності.
  • Мені до цього не було відомо, як сьогодні сказано перед третім листопадом у наві кимсь. Не їсти – одне, а не спати – друге, тоді-то ти вмирати не будеш. Сама природа мені так підказала. Я повинен з першого зимового місяця в це діло включитись. Полюбити самого себе, тоді-то смерть розповсюджуватись ніколи не буде. Це Боже буде в житті діло. Він нічого такого в житті не робить, щоби було від цього діла погане, а тільки буде в людях у природі хороше. Це все зробив у житті своєму Паршек. Він для цього діла народився, щоб робити. Він по землі ходить, а сам не думає.
  • 26. Я як такий у житті народжений природою й вихований нею. Не їв 42 години в тиждень, потім 96 годин, тепер буду не їсти шість днів. Неділя – це буде день мій, я маю їсти весь цей день. І до того ж я повинен не спати. Ось яке моє в цьому діло. Хочеш жити – живи, ні – умирай.
  • 30. Це вам не щось таке є у людях, а свідомість, еволюція Святого Духу, життя. Те, що ми з вами робимо в природі, не треба робити. А те, що знайшов у житті Паршек,  місце з усіма умовами, щоби була можливість у природі зоставатись без усякої потреби, щоб чоловікові завоювати в житті безсмертя! Ось що нам знайшов Паршек у природі – славу нам життя вічного характеру всьому світу всіх людей.
  • 31. Це те саме, мужик наївся, вдягнувся і раптом захворів. Хворіє, похворів і вмер. Природне – це не своє, а чуже, а люди це присвоїли. Говорять: «Це наше». Ти покажи своє тіло людям, ним перед усіма похвались і скажи: «Це я для усіх роблю, учіться ви в мене. Це життя вічного характеру». Нам треба жити, але не вмирати.
  • 42. А Паршек – проти цієї системи. Він – за те місце, де всі умови є, щоб мати можливість зостатись у природі будь-якому чоловікові без усякої потреби, щоби через це все в природі добитися безсмертя.
  • 45. У нас не вийшло: велика в цьому й сильна помилка. Ми зробили це ось діло, але недоробили його, умерли на віки-віків. Від цього всього діла ми з вами ніякої користі в цьому не одержали. У цьому ділі ми як помирали, так і до сих пір ми помираємо. Ми не навчились у природі, щоб нам жити без усякої смерті. Ми з вами звикли гроші заробляти.
  • 48. А в природі є свідоме терпіння, це є правда, вона ніколи не вмираюча. Але ми звикли чуже їсти, тобто споживати. Треба не розвивати цю потребу, а скасовувати її за рахунок світової системи. Чоловік цього ось доб’ється, він примусить природу цього добитись. Зима є зима, а літо є літо. Свідомість визначає буття.
  • 50. Ми добре знаємо про загартування-тренування. Воно є наука всього нашого народу, джерело життя чоловіка. Він має право в природі загартовуватись, щоб не простуджуватись і не хворіти.
  • 52. Ви, учений чоловік, знаєте добре, що з будь-якої практики можна побудувати будь-яку теорію. А коли обґрунтується теорія, і практика буде визнана, тоді-то визнається це право Паршека. Він із колії не сходить, жде цього моменту.
  • 53. Для цього всього в природі загартувався, через це діло подружив із природою: повітрям, водою, землею – полюбив це все. З людьми поділився: їм їхнє залишив, а своє знайдене взяв. Я пішов у природу шукати істину, котра виявилась на мені.
  • 54. Нам, людям усім, треба в природі народити такого чоловіка, щоб ми його самі виховали без усякої потреби. Щоб він народився в нас на тому місці, де відкривається атмосфера. Там є повітря, там є вода й земля, котра від Адама літ неходжена. Це дитя, я його зустріну, на свої руки візьму й понесу його я у воду, там його занурю.
  • 55. Передам його людям на руки, нехай він виходжується на їхніх руках. Він буде наш учитель, буде нас таких учити, щоби ми мали своє здоров’я. Нам дасть природа через мене, моє тіло. Ці сили ми в цьому ділі заслужимо від неї.
  • Мені для цього діла треба здоров’я, а його в мене нема: моя нога не дає ходу, вона держить в умовах.
  • 56. Мені для цього діла треба здоров’я, а його в мене нема: моя нога не дає ходу, вона держить в умовах.
  • Ми не будемо з молодості спішити робити в себе цю шкідливу похіть, котра нам народжує в цьому чоловіка психічно хворого.
  • 59. Я, Паршек, такий на білому світі чоловік, знайшов істину в природі, нею оточив себе. Хочу я сказати про любов свою: для мене холод – це є все. Мені не треба буде тепла пора, щоб доглядати за землею й сіяти в неї зерно, щоб природа дала врожай.
  • 61Мене не туди природа готувала, а мене вела природа до еволюції.
  • 62. А моя ідея така: запобігти чоловікові цьому захворюванню. Коли ми цьому будемо самі запобігати, ми не будемо хворіти. Ось чого ми в житті самі в природі доб’ємось, цього життя, але не смерті.
  • 63. Це все наш початок зробила похіть. Діти ви мої всі дорогі. Я вас як дітей люблю, хочу щоб ви на білому світі так ось жили та не робили ви свого самовільного: на чуже тіло пускати в хід своє лігвище, котре з кров’ю проходило в життя чужого тіла й там розпоряджалось своїм зерном, саджало його для зародку нового життя. Ми б цього не хотіли, але самі умови наші примушували це діло робити, вони введені нашими предками.
  • 64. Ти зробився своїй дружині своїм чоловіком це теж така є у житті природи неправда. Вона так само присвоюється своєю, як і місце. У природі такого власного нема – є спільного характеру для всіх однаково.
  • 68. Природа, вона відкрила таку дорогу, у цьому показала місце з усіма такими умовами, щоби там була така можливість у природі зоставатись без усякої потреби.
  • 69. Чоловік повинен зробитись природної сторони: нічого чужого, а повинен похвалитись своїм тілом живим, ніколи не вмираючим. Ось що нам знайшов у природі Паршек.
  • 73. Природне тіло, воно доведе свою правоту на факті еволюційності. Сама природа зробить усе без усякої зброї. Хочете, не хочете, а життя таке буде, як його Паршек веде своєю ідеєю. Паршек, він умирати більше не буде. Його життя веде до безсмертя: він місце знайшов таке з усіма таким умовами мати свою таку можливість у себе, щоби потреби не було. А потім можна хвалитись безсмертям.
  • 74. Паршек ці ось засоби знайшов, ними оточив себе. Він визнав цю першу з усіх помилку: зробив сам чоловік, він на зовсім чужого чоловіка заліз і своїм лігвищем прорізав до крові, туди заклав сім’ячко життя чоловіка. Його таким народив і пустив його в білий світ як самовільного в природі чоловіка. Він став у ній так хазяйнувати, як йому це все давалось. Він землю примусив бути йому джерелом, вона стала родити зерно й урожай. Це все зробила на чоловікові така вона в житті – похіть. Чоловік, коли її він спускає, робиться кволим. Це вмираюче таке ось діло є народжене в людях. Вони в любові це діло, це ось, зробили. Нам не призупинити це таке ось бажання.
  • 75. Зміну свого життя може будь-який чоловік зробити. Це ж є гроші – ворог твоєму здоров’ю. Це є уся копійка – іншу заробляє, а карбованець іншого наживає. Ось це є наше похітливе життя. Ми для нього живемо, усі свої плани будуємо тільки з нею. Похіть – щастя, моє життя кується тільки за гроші. Вони тебе вб’ють, вони тебе заріжуть, ти з ними умреш, як і не жив ти.
  • А якщо треба буде жити, то треба звичку грошей не мати – і похіть викорениться, а життя воскресне. Люди завоюють життя вічного характеру. Продаватись, куплятись природа більше не буде.
  • 76. А буде живе, своє, без похоті життя, свідоме. Думати про це не будемо – робити це не станемо. Ось що нам Паршек приніс – життя, але не смерть
  • 77. Лежіть усі ви в праху своєму, дожидайте приходу Паршека. Він на землю прийшов, щоби смерті не було, щоб ми, усі люди, завоювали в себе безсмертя. Це залежить усе від нас, якщо ми візьмемось за це ось діло, про котре думає Паршек. Він робить. На сьогодні він знайшов місце з усіма умовами й усією можливістю зостатись у природі без усякої потреби.
  • 78. Він не запасається сьогодні, щоб за рахунок цього завтра довелось жити. Паршек рахує ці ось прибуваючі дні, вони із собою приведуть потім ще більше терпіння свідоме. У тиждень в одну неділю їсти доводилось один місяць, дослідом його треба завоювати. Потім півроку, шість місяців, і слідом за цим самим рік протерпіти, і зовсім проститись із цією їжею. Це буде завоювання для всього світу всіх наших людей безсмертя. Воно робилось і робиться це діло на указаному місці, там де є усі умови мати можливість, щоби без потреби засяяло в людях життя. Смерть як таку ми виженемо. Ми більше так ось умирати не будемо, а жити ми вічно будемо. Це наше буде діло.
  • 79. Я знаходжусь у Кондрючому в домі всього світу. А сам своєю думкою можу бути повсюди таким, як і є у природі. Якщо хочеш зробити, доб’єшся ти. У тебе така є дорога, по котрій ніхто не проходив. Йому це тяжко зробити. Це ж є люди, живущі на білому такому світі. Вони живуть і думають: як би обманути цю безвинну таку жінку, що робить. Це його в цьому ділі рекорд. Він добився свого того, що йому хотілось. Він зробив у себе найгірше діло, він утратив своє наявне здоров’я, з усіх сторін це справжня в нього близька смерть. Ти ж кінчаєш цю ось умираючу похіть, яким стаєш ти? Ти робишся не чоловіком дії, ти кволий. Я не наполягаю на цьому всьому ділі, але прошу як практик у цьому ділі. Хочеш жити – так ти задайся мети похіть свою зберегти, як твоє око, що бачить. Воно в тебе здорове, і бачиш ти ним, як ніколи, добре. А коли ти його так запорошиш, воно в тебе нездорове, воно хворіє. А око – це все твоє є життя. Ти бачиш ним природу так, як це треба. А коли ти ним не бачиш, то твоє життя мертве.
  • 80. Він говорить, нам треба буде вчитись для того, щоб нам у природі жити без усякої такої смерті.
  • 82. Ми дитя народжуємо, це наше г..., йому треба спокій. А ми його повертаємо, примушуємо, а йому це – ніж під ребро. Краще його попросити. Такий спокій треба буде в житті іншому чоловікові, ввічливість. А каприз не поможе, це сторона нехорошого характеру. Ми це в житті своєму робили, робимо й будемо це робити. Наша в цьому велика помилка – це наша похіть, вона в любові розвивається.
  • 85. Це ж є природа, вона створила війну й зробила мир. Як просив природу, так воно й вийшло. Руський солдат одержав перевагу. Війна пішла з великими боями на захід. Гітлер не мав успіхів тільки через мене. А мене держали в Дніпропетровську. А тепер люди на два табори поділились. Отець із сином не поладили, стали один на одного нападати, доказувати в житті, уводити ненависть. Такої довіри сусіда до сусіда не мали, як зовнішній і внутрішній вороги, один до себе тягне народ, а другий – собі аж до самого війни. Будують між собою фронт, один проти одного озброюються. В одного – зброя, а в другого – ще краще. Ввели атом і водень, і ядерні ракети. Не хочуть миру в себе мати. В одного – Варшавський договір, а в другого є НАТО.
  • 86. Самі це пустили в хід, щоби домовитись про мир. А самі природу тягнуть з усіх сторін. В одного земля джерелом служить, і також у другого. Ні в одного нема того, що треба в житті. Обидві сторони незадоволені. Їм це не треба, їм треба економіка, гроші. Вони мільйонери. А щоб їм шукати безсмертя! Вони ж самодержавці, революціонери. Бога Отця, Бога Сина, Бога Духа Святого не було в людях. Це еволюція робиться самою природою, вона для цього всього народила на білий світ Паршека, загартувала його своїми силами, полюбила як друга свого, йому в цьому помагає. Без природи ти не чоловік, вона  повітря, вона – вода, вона – земля.
  • 87. Для цього всього треба буде сніг, холодна така пора, щоб тебе струм по всьому тілу електризував.
  • 91. Ми з вами на зміну свого життя народили дитя, воно росло змінити своїм тілом нас, старших. Це введена наша така природна система, де люди таке життя своє ввели. Пожили, повеселились і вмерли на віки-віків через свою похіть. Що ти зробив на чужому такому тілі, пробив до крові лігвище, чуже зовсім? Ти над природою насміявся, зробив те, що було неможливо. Це діло не твоє, а чуже. Ми ним, як своїм, оточуємось, говоримо: це наше.
  • 93. Природа вас за це осудить: ви ж є її й убивці її. Хто ж вам повинен простити, якщо ви всьому ділу винуваті? Паршек, він теж такий був.
  • 98. Так що чоловікові обманути природу ніяк не можна, а любити її можна, вона цих людей не карає, а жаліє й нагороджує дарами.
  • 105. А Паршекове —це бугор, азот, невмираюче —це людське щастя, здоров’я, хороше, життя безсмертне. Чоловік не буде в природі простуджуватись, хворіти не стане, а буде жити вічно. Це буде й обов’язково буде це.
  • 106. Я люблю природу, вона – мій друг і мати рідна. Вона мені помагає в усьому, я прошу її як таку.
  • 113. Самі психіатри мене за мою істину звинуватили, стали моєю хворобою заважати. Я свої сили клав, ліз нагору, хотів доказати істину, що я ці ось засоби знайшов, ними оточив себе. Вони за це саме моє здоров’я хотіли вбити. У Новошахтинську психлікарню поклали, дали мені свій нестерпний режим, від чого я ледь не сконав.
  • 114. Мені помогла в цьому природа, вона мого отця Корнія Івановича спадщину залишила. У нього спитали односельці як у такого: «Куди Паршека будеш дівати, тобто відділяти, якщо він жениться?» Він їм указав місце: «Чувілкін бугор». А я його згадав, і вирішив це місце зайняти з усіма умовами й усією можливістю зоставатись без усякої потреби для того, щоб на цьому місці зостатись вічно жити, тобто безсмертним чоловіком. Що я й зробив 25 квітня 1975 року, оформили з людьми це ось райське місце, де люди не будуть вони там умирати, будуть вони вічно жити. Усе це робила природа.
  • 115. Люди вмирали в природі на віки-віків, а тепер це діло змінилось на інше. Умерлі люди встануть, вони в цьому не винуваті: їх примусила помилка. Вони не знали, що робити. А коли вони зробили, то в них вийшов живий факт. Вони народили живого чоловіка, у них на це все виховання десь узялась чужа потреба.
  • 122. Ти – до нього, а він – від тебе. Треба його просити, благати, він зрозуміє твої такі ввічливі слова, за це діло він візьметься, і скаже тобі за це ось спасибі.
  • 125. Чоловік до цього діла вже підготовлений, він ходить по нашій землі, шукає для цього всього місце з умовами, щоби була там можливість зостатись чоловікові в природі без усякої такої потреби, щоб у цьому всьому народився наш чоловік безсмертного характеру136У нас на це діло розвинута наука медична зі своєю технікою, із штучним, із хімією. Усі сили кладуть на фронті, вони помагають діагнозу, а чоловік зостається безслідно. Хвороба всяка може бути й може не бути, вона природного характеру. Природа хворобу посадила, вона може зняти. Це є природна сторона. Природа мені говорить: цю хворобу на чоловікові ніхто не має права технічно лікувати, як тільки я – природа. Цьому всьому сама поможу через чоловіка здорового, загартованого мною. Він не простуджується й не хворіє, він чистим тілом любить мене.
  • 141. Вона вчила мене своїм таким учинком. Я люблю природу, вона вчить мене, що робити для життя свого в природі, щоби жити в природі живим. Вона мене вибрала такого одного показати всім живе тіло, як воно свідомо терпить при холоді, при голоді. Це буде так робитись при еволюції.
  • 156. Хвалитися у природі цим добром не слід, а краще жити так, як учить нас Паршек. Він багато часу в році зостається в природі без усякої потреби. Це велика поміч в економіці, і також здоров’я зостається при чоловікові.
  • 164. Я істинно сказав, скажу: дуже багато зробили, у них є, але жоден чоловік у житті в природі не задовольнив себе. Він як умирав, так він і вмирає, і буде вмирати. Це так говорить Паршек. Це істина є у природі. Через це все, зроблене нами, у нас розвинута в природі смерть. Вона на нас введена через це діло.
  • 166. Це було діло таке моє, про що доводилось пізнати в людях, живущих на білому світі. Їх це все в житті, що вони мають, не задовольнило.
  • 170. Не треба мені в житті нічого, крім одного здоров’я, котре в цьому ділі було. Воно мені в цьому так говорило й говорить, і буде говорити своєю мислю про це діло. Чоловіку нашому треба таке місце, котре в себе створило всі умови в цьому, щоби чоловік став мати можливість зостатись у природі без усякої потреби. Цьому місцю райська слава чоловіка безсмертного. А щоби зробити це, треба буде природні сили природного характеру загартування-тренування, щоби труд був для всього нашого діла всіх людей усього світу. Їм треба така дорога, по котрій треба ступати для їхнього життя. Смерть як таку цей чоловік прожене, а життя введеться в славу. Де візьмуться люди на цьому бугрі. Вони скажуть про це своє слово. Це буде наше райське місце, чоловікові слава безсмертна. Я про це пишу впевнено, це діло обов’язково в житті в людях буде.
  • 171. Білішого, холоднішого, як сніг, нема нічого в житті. А ми, усі люди, його зроду боїмось, як ворога з усіх.
  • 171. А загартування-тренування є народна, усіх людей, наука. Усі від цього діла біжать, як від неприємності, а я цей час жду, ніяк не діждуся, щоб у ньому, як у ванні, покупатись, по снігу босою ногою походити. У цьому ділі це моє знайдене – моє джерело всього в природі життя.
  • 174. Бідному чоловікові хоч умирай. Невчений живе, як дикун. Але природа така мати, вона твоє таке страждання врахує. Ти на своє місце як живий чоловік попадеш, якщо будеш так ось прагнути.
  • 175. Тебе природа в цьому народила, вона тебе береже всякими шляхами.
  • 176. У житті чоловік умирає. Йому треба в природі найти не спосіб, як це робиться лікарями,  треба нам оточити себе ділом Паршека. Це треба не лікувати хворого, а треба здоровому чоловікові запобігти простуді й захворюванню, щоб він знав своє таке місце. Воно є з усіма такими умовами, щоб там була така можливість будь-якому й кожному чоловікові зостатись без усякої такої потреби, щоб на цьому місці чоловік оправдав себе славою безсмертною.
  • 177. Це місце вже знайшлось Паршеком із людьми разом на Чувілкіному бугрі, де Гімн прозвучав. Ура цьому ділу.
  • 178. Така велика Америка із своїм таким капіталом не близька до Радянського Союзу. Це є обман. Два близьких рідних ворога, вони через капітал не змиряться ніколи ніяк. Зброю люди самі роблять, вони до цього діла готуються, без чого не обійтись. Це ж продукція, вона для війни зроблена, колись люди це все пустять у хід. Це ж є живі мислячі такі люди, їх ніхто з усіх не примушує. Вони самі це ось у житті робили, роблять і будуть робити. Лише тому все життя в цьому твориться, люди бояться своє місце, ними захоплене, втратити.
  • 179. Він не бачив ні отця, ні сина, щоб вони цим задовольнили себе.
  • 182. А ти від цього діла пішов, на себе одів одяг  самозахист такий у тебе відбирає твоє наявне здоров’я.
  • 183. Одне тільки не треба чоловікові – хворіти не треба. Умирати не треба, нам треба в цьому жити.
  • 190. Від мого всього легко й добре. Якщо в тебе болить, ломить щось таке, нікуди не дивись – своїми очами, думкою туди сили направляй, а сам через горло повітря тягни до відказу. Краще й легше берись за моє тіло й проси мене. Я – твій Учитель. Ти говори з душею, із серцем – будеш здоровий. Найголовніше – це буду я для тебе. Чоловік здорового характеру відіграє роль у цьому.

Паршек із загартуванням-тренуванням продовжує своє діло почате. 1982.04[ред.]

  • 4. Я зі своїм здоров’ям прийшов на землю не для того, щоб її щорічно орати й класти цю оранку під сніг. Це наша така людська хитрість у житті, щоб природа нам давала вологу. Ми цей час ждемо. Загартування-тренування запасу в себе не має. У нього – азот, повітря, вода й земля. Усе діло – з дороги геть, а квітці, траві цілинній дорога є. Чоловік почав це робити, він і скасує це ось.
  • 6. Це загартування-тренування є початок життя вічного характеру. Воно веде нас до безсмертя, чоловік робиться в природі новим, ніколи не вмираючим. Йому заслуги.
  • За ділом є самородок, а джерело всього життя – це загартування-тренування. Трудиться він один на благо всього світу людей. Він учиться в природі, він хвалиться перед світом. Істину говорить про клітину свого тіла. Серце його – молоде, загартоване, здорове – 25-літнього чоловіка. Його вихід – у світлі. Він не боїться ніякого ворога, навіть своєї смерті. Якби в нього цього не було, він би давно вмер. Він – чоловік землі, дихає сильно, говорить він різко не про якесь чудо. Він говорить про природу, про практичне, про фізичне. Найголовніше – чисте повітря, вдих і видих, снігове пробудження – миттєве оздоровлення центральної нервової частини мозку. Він любить хворого, цілує його, знає душу й серце його, йому хоче помогти. Струмом через руки вбиває біль. Це не слова говорять, а все робиться ділом. Рука пише Володаря дуже справедливо.
  • 7. А просьба яка? Мене треба просити – будеш здоровий. Кому це не треба буде, юнаку молодому? Та ні. Шановні, це світове значення. Нам треба матір-природу любити, берегти, її як око. Хвороба не відіграє роль у чоловіка, а відіграє чоловік проти хвороби. Нам треба вчитись у нього, щоб у тюрму не сідати й у лікарню не лягати. На рожен не лізти, вільно жити. Яка буде нам слава, якщо ми голівку низько поклонимо дідусеві, бабусі, дядеві, тьоті й молодому чоловікові – скажемо їм “здрастуйте”. Серця свої загартуйте, милі мої ви люди. Гляньте ви на сонечко, на своє оздоровлення. Бути таким, як він – Переможець природи, Учитель народу, Бог землі.
  • 7. Це все зробила природа. Загартування-тренування всьому відчинило ворота до життя. Природу, як матір рідну, треба любити, треба її берегти, а не йти від неї.
  • 8. А от жити треба навчитись у природі. Треба мати заслуги, тоді природа життя збереже так, як я себе для загартування-тренування примушував. Я не боявся залишатись у природі. 9Наука загартування-тренування – джерело живого чоловіка. Він учиться в природі. Їй багато не треба – тіло, дух живий чоловіка.
  • 11. Загартування-тренування – усього світу всіх людей наука, джерело людського життя.
  • 12. Мене недаремно природа загартуванням-тренуванням огородила. Я природу з ворога зробив друга. Вона на мене в житті не впливає так, як впливає на всіх нас. Я люблю природу, для мене сніг – якась радість, любов моя. Ми, усі люди, за це діло повинні взятися спільними силами, повинні добитись у природі.
  • 14. Нас те, що ми маємо, не задовольнило. Негоже нам не треба. Ми – квіти з бур’яном. Наша земля для людей стане жити. Смерть відійде через це, а життя буде введено. Те, що ми в житті робили, ми робити не будемо. А при цій системі жити будемо вічно. Нам у цьому природа поможе,
  • 15. Загартування-тренування задовольнить чоловіка. Він чуже природне залишить позаду. Любов у всьому проявиться. Життя буде нове небувале. Місце знайдено Паршеком, йому є Гімн.
  • 23. У мене як по-моєму все йшло – це робила природа. Авторитет був увесь у людях. Вони мене примусили ходити босими ногами по снігу. Я дав перед хворою обітницю: якщо вона піде ногами, то я роззуюсь зимою, по снігу піду.
  • 25. Загартування-тренування прийшло на зміну медицині. Воно Паршека оточило так, як треба.
  • 27. Ця історія робилась людьми для людей, і це все діло не задовольнило через смерть людей. Вони в цьому ділі вмирали, вони в цьому ділі вмирають і будуть вони в цьому вмирати.
  • А діло Паршека таке. Він піввіку проходив по природі таким, як його народила природа. Вона чуже свідомо видаляє, не вживає в себе й не показує іншим. А в дім не заходить, як у чуже.
  • 28. Для мене зима – це Дух Святий, повна в тілі еволюція. Поступово, але точно, як це воно й робиться в цих умовах самим Паршеком. Він не побоїться зостатись при будь-якій такій атмосфері, ради життя це все робить.
  • 29. Треба полюбити в природі всі існуючі хвороби, а їх для цього всього природа посадила на чоловіка, щоб не дати йому в цьому життя. Чоловік – за своє погане, зроблене в природі. А вона його покарала, його нікому такого не вилікувати, крім одного в цьому ділі Паршека.
  • 30. За нашим усім таким висновком, природа не наша, а чужа. Ми її боїмось, як найбільш злого ворога. Ми в ній простуджуємось, нас вона держить у себе своїми силами. Вона нас мучить до тих пір, поки ми не витратимо всі свої сили, і тоді чоловік легко вмирає.
  • 31. Треба нам, усім людям, робити, щоб ми всі були самородками. Щоб нашим джерелом у житті було загартування-тренування.
  • 32. Паршек – вічного характеру в житті. Він буде жити в природі безсмертним.
  • 55. Я як чоловік повинен за всіма правилами прийняти, це мій обов’язок, і послати цього чоловіка в природу.
  • 57. А в Паршека народилась мисль не своя особисто, а спільного характеру всіх наших земних людей, що найголовніше в житті треба чоловікові зробити в природі, щоб задовольнити себе, щоб ми жили в цьому легко. Паршек знайшов ці засоби. Нам треба кинути те, що ми з вами робимо – буде найкраще в житті. Для цього діла треба підготувати себе зробити таким, як треба, щоб собі найти в природі таке місце з усіма умовами, щоб у цьому всьому була така можливість
  • 69. Хочу молодому чоловікові допомогти. Моя мета одна – у природі добитись одне в житті – Святого Духа. Це еволюція поступового підходу до життя, щоб люди такі злі до сусідів не були, як вони є тепер.
  • 71. Цей ось організм свідомо терпить у всьому. Він іде своїми ногами в будь-яку пору року роззутим, босим. Йому взуття – це не дай Бог, як чуже на своє одягати.
  • 72. Тіло було чутливе, живе – свій організм. Цей чоловік своє право завоює, йому доведеться відмовитися від чужого й мертвого. Він не буде їсти, він не буде одягатись і в домі жити. Його природа прийме як живого, він оточить себе азотом. Це буде повітря, це буде вода, найголовніша буде в усьому земля. Вони, як любимі, невмираючі друзі, цьому живому тілу поможуть своїми силами все це зробити. У ній сну ніякого, а життя вічного характеру. Паршек займе ім’я своє безсмертного чоловіка, місце своє облюбоване для життя займе й скаже усім нам про прихід його в люди зі своїм тілом. Тіло цього чоловіка визнається, і будуть вони гучно кричати йому славу в цьому ділі. Він від природи одержить те, що треба в житті. Він єством оточить себе без усякої техніки, без усякого штучного він зостанеться, і не буде ніякої хімії. Що скаже, те буде робитись. Ми самі всього цього ось доб’ємось. Чоловік цими силами сам оточить себе. У нього не буде ніякої тюрми, ніякої лікарні. Нами всіма бугор завоюється.
  • 73. Словом, за Паршеком робиться. Він не кидає й не йде з колії, щоб цього не робити.
  • 75. Тіло без хвороби не вмирає. Спершу природа сили його відбере, і тоді він легко вмирає. Такого чоловіка не народжувалось, щоб він жив вічно.
  • 78. А щоб життя своє таке завоювати, цього ми в житті своєму не одержали. Ми з вами не задовольнили себе. Народились для життя, а вийшло не те, що треба. Усі умови для цього є, а життя не дала.
  • 81. Загартування-тренування є наука всього світу всіх людей. Це джерело чоловіка життя вічного характеру. Не простуджуватись і не хворіти. Що може бути в цьому ділі краще? Скажіть мені ви, будь ласка. Це не фунт родзинок поїдати – на рік не вживати по двісті днів – свідоме терпіння Святого Духу, повна еволюція.
  • 82. Наші вчені про це мовчать. Це загартування їм не для того, щоб у нас розвивалась така ось потреба. Вона свідомо щезне. Найголовніше – це я в життя, все в природі джерело. Мене треба просити як Учителя. Я як Паршек у житті прошу. Що ввожу? Не палити – найголовніше молоді.
  • Загартування є загартування-тренування одне з усіх. Воно врятує в цьому все людство.
  • 83. Місце для цього діла знайдено, указано, що й як треба буде в цьому робити. Це буде група всіх допущених природою людей. Вони за це діло візьмуться й стануть робити так, як робить наш Паршек. Ми його оточимо, з ним разом підемо, нас природа зустріне як таких, приголубить, як одному свої сили в цьому віддасть, від чого ми не відмовимось, свою любов проявимо. Їй низько головкою поклонимо, скажемо: «Спасибі за твою таку доброту, що ти нас пожаліла». Ми перестанемо так хворіти, як ми з вами хворіли й простуджувались. У нас залишилась сила через нашу всіх любов, вона з нами разом. Природа зробила героями в ділі нашому. Ми отримали свої серця й душі, однаково проспівали Гімн для цього діла. Тепер це все діло залежить від самих нас. Ми з вами це діло в житті своєму ніяк не кинемо, а тільки ми будемо робити це все, нами почате. Ми це діло не кинемо ніколи.
  • 84. Це не одним нам руським таким людям, а всьому світові всіх людей. Вони хочуть життя. Цей ось експеримент піввіку я, Паршек, робив, роблю й буду його так робити не для самого себе, а для всіх наших людей. Я ходжу на своїх таких ногах, дивлюсь очами, вуха чують, дихаю глибоко. Те, що зробив я, нікому цього не зробити. А я не для якої-небудь наживи, а для того, щоб люди жили, процвітали в цьому ділі.
  • 85. Тепер Паршек – усьому діло в усіх наших бідах. Ми повинні його як Учителя просити через його таке діло. Вона як мати рідна нас усіх так сильно пожаліє й простить нам усім.
  • 89. Йому треба своє природне, здорове тіло, здоровий дух. Це буде святе діло. Є еволюція, вона не визнає ні отця, ні сина. У неї – Дух Святий.
  • 91. Я як Паршек є такий у житті своєму, не вичитав, а зробив це все сам практично, на собі випробував. Помагала мені природа.
  • 92. Я не той, про котрого мова в людях іде, а я той, котрого в житті не було. Я є такий чоловік, про котрого мають знати всі люди. Він прийшов на землю для порятунку всіх людей.
  • 93. Здоров’я дається природою, і воно не продається, не купляється.
  • 94. Паршек говорить: треба кинути курити – це найкраща одиниця. Ще Паршекові прийшла можливість така: у житті треба зоставатись без усякої потреби. Я до цього вже йду. Роль у смерті відіграє їжа, найголовніше, одяг та житловий дім.
  • 98. Це буде моє індивідуальне тіло, воно повинно жити за рахунок природи. Воно народилось у природі для того, щоб жити в ній вічно.
  • 100. Є люди, учать його, чого треба, начебто мати нужду в їжі, одязі та житловому домі – це є спосіб самозбереження. Люди звикли, люди роблять, у них виходить із смачного найгірше смердюче. Але нікуди ти від цього діла не дінешся. Твоє діло ти повинен робити. Такій дитині не треба народжуватись. Але це все зробила похіть, вона для мук чоловіка в життя принесла. Це тільки ми так звикли робити. Ми в цьому ділі втрачаємо здоров’я, але не зберігаємо.
  • 101. А треба молоді перебудувати життя. Від них забрати примушення, а просьбу ввести. Буде від цього легше й краще. Звичка несумісна й нехороша. Легке принесе ідея Паршека.
  • 102. Поки що це ось мертві клітини. Умерле чим піднімеш? Пробудженням. Що це живі якості холод! Він усі клітини піднімає. Холод —це є найголовніше в житті. Тепло – умираюче діло, а при холоді життя розкривається. Живе тіло ніколи не вмираюче, його треба виховати – ось що треба чоловікові. Не технічне життя в штучному й хімії, а природного характеру, живого. Вічно живі повітря, вода й земля – три тіла, котрі мають у себе азот.
  • 103. Ця ось стаття написана не для того, щоб читати й розуміти. Треба робити нам, усім людям, щоб цей рубіж завоювати.
  • 103 Без природи – ні туди ні сюди. А коли за тебе природа, то й життя твоє не дурне
  • 105. А тепер наше всіх діло треба робити нам. Загартування-тренування – життя наше всіх нас. Воно має робитись для всього світу, всіх людей. Я на ногах своїх стою й ці слова пишу нам усім. Ми повинні читати, розуміти, а найголовніше – робити треба. А ми до цього ось прийшли зі своїм, ми спати не прийшли, а от робити ми прийшли.
  • 107. Ми зостанемось у природі задоволеними цим. Усе залежить від ватажка, він нам підкаже, як бути в природі, щоб вона нас так ось полюбила й не робила нам свою образу. Ми не будемо ображеними нею людьми, а своїм учинком у ній заслужимо.
  • 108. А колись тільки побачать люди мене, вони будуть вимагати від мене трибуни слова. Я повинен їм на арені сказати правду, вона їх заінтересує бути моїм послідовником, учнем мого такого тіла. Ви тепер друку повірите. Моє таке здоров’я кому треба, поклоніться й попросіть у цьому Паршека.
  • 113. Через що мені довелось перед природою вибачатись? Вона ж – моя невмируща матір, мені її забути ніяк не можна й нема можливості. Вона всьому цьому є діло в житті, усе моє таке діло. Воно мене так оточує, вона – Дух мій.
  • 115. Чи то заметіль, чи то сніг. Ногами походити як приємно, хороше від цього всього. Тіло стає Духом оточене так, як це треба.
  • 117. Мене так треба просити. Коли упросиш, тоді будеш здоровий.
  • 118. У нас із вами наш хазяїн головний мозок як ніколи сильно сохне, не живе, а відмирає. Він так не живе, як йому доводиться думати. У нього як чоловіка ця можливість не прибавляється, а відходить. Мозок утрачає свої надії, він через нитки не зможе тіло своє обслуговувати. Ми так закінчуємо своє життя. Він робити перестає, серце зупиняється, кров стигне – чоловік іде з життя. Йому перешкодило все це чуже створіння. Він у це ось втягнувся, йому ця історія не помогла в його житті, а відібрала їх у нього живими.
  • 122. А треба нам усім братись за холод, за погане в житті, це буде нам хороше. А його ми в цьому ось одержимо в себе, ми створимо як таке123Мені без головного убору стало легко. Я побачив біле світло, моя голова оздоровилась, не стала мати в себе захворювання. А раз мозок сил природних набрався, то внутрішність моя загорілась вогнем.
  • 124. Холодна сторона відійшла, а привалило тепло, від чого нам, таким людям, не відірватись.
  • Цей належний одяг шиє чоловік чоловікові.
  • 125. Він його одягнув на себе для того, щоб ним хвалитись. А те він не знав, що він належить чужому. А чуже – це не своє. А раз не своє, воно чужим вважається в житті – значить воно належить до мертвого створіння. Воно одівається й тепло забирає в живого тіла енергійного.
  • 126. Природа Паршека прислала на землю, щоб із життя пішла смерть.
  • 128. За ділом цим усім, я не чоловік землі, а по всьому життю я такий само чоловік, зможу вмерти так, як і всі вмирають, тільки я не буду вмирати завдяки моїй у мене силі. Це наш із вами мозок, він нічого не робить, щоб жити, а спокійно сохне, свої сили втрачає, і чоловік умирає. Його нема на білому світі, а життя є. Воно було, воно й буде, якщо ми за нього візьмемось. У нас для цього є віха, ватажок Паршек. Він для цього діла знайшов місце з усіма умовами, щоби була можливість зоставатися усякому й кожному чоловікові без усякої такої потреби. Це буде наше райське місце, чоловікові слава безсмертна.
  • 129. Прапор блакитного кольору викину перед усім світом усіх людей. Слова скажу їм про статтю, написану людьми вченого характеру, про загартування-тренування. «Експеримент відстанню піввіку» написали нам. Читайте, розумійте, а найголовніше в нашому житті – нам треба робити. Не поодинці, а спільним злагодженим усім народом, усіма людьми.
  • 131. За ділом цим усім, він не чоловік землі. А по всьому життю, він такий само чоловік. Зможе вмерти так само, як і всі вмирають. Тільки він не буду вмирати завдяки через свою силу. Це наш головний мозок. Він нічого не робить, щоб жити. А спокійно хиріє, свої сили втрачає, і чоловік умирає.
  • 134. За моїм висновком, повітря, вода, земля – милі невмираючі друзі. А друзі – не сто карбованців, котрі не помагають, а примушують мати ще сто карбованців. А друзі помагають у всьому живому, мертве вони з колії женуть, а живе у славу вводять. Я для них не одягнув себе, я для них не наївся, мені не треба дім. У мене дім – Чувілкін бугор, райське місце. Воно тягне мене до себе.
  • 135. Треба природу любити, особливо треба зустрічатися з холодом, як ніколи, чистим тілом для того, щоб чоловікові з природою через це ось дружити. А вона не воює, а мирно живе. А раз війни між чоловіком і природою нема, то нема жертви. А чуже не рятує своє.
  • 136. А якби люди знали, що одяг не рятує й не обігріває, а навпаки, тепло в тіла відбирає. Його тілу робиться холодно, він у цьому всьому сильно терпить. Ми з вами так звикли, нас держать наші гроші – це теж людська звичка.
  • 149. Я думкою збагачувався, мені вона підказувала: якщо всередині не буде тепла, то чуже своєму ніякого тепла не дасть. Своє – це природне, воно витікає з природного. Тепло є у самому чоловікові. Я його в природі знайшов, воно мене збагатило. Я пішов прямо в природу. Цей холод людьми вважається ворогом, чого всі люди в житті своєму й тепер бояться як вогню. Це їхня така неправда. Я переміг ці всі такі в природі умови, ніде ніяк не ховався, а йшов прямо. Я в цьому всьому шукав свою славу.
  • 150. Я про це знав і йшов, можна сказати, на жертву, а мене такого ось природа зустріла життям. Вона мене пожаліла, вона дала свої сили, ними вона огородила. Вона так сказала: ти в мене такий один, таких у мене більше нема, твоє діло праве в житті, ти в цьому своє виправдав. Твоє діло праве. Де б ти не був й як би ти не знаходився, я тебе такого не забуду.
  • 151. Це добро, що ми маємо в житті,  це чуже природне. Ми не маємо розпоряджатися землею, і не можемо на ній будувати. Це таке ось життя, воно ж робить те, що треба. Це природа, вона зробить усе мені.
  • Та це все не пройде, люди піднімуться, вони ці ось якості ніколи не забудуть. А хтось і візьметься за це ось саме діло. Я перед ним стану, займу місце трибуни. Вони будуть мене такого слухати. Що я їм не скажу, вони повинні так ось вірити.
  • 152. Він до нас в наше життя прийшов для того, щоб старий в житті потік змінити на новий потік. Йому не треба буде село, не треба буде хутір або аул. Та для чого йому буде треба місто. Деталь йому не буде для життя треба, техніка чужа для чоловіка.
  • 153. Як за загартування-тренування. Це є наука наших людей, джерело всього життя чоловіка.
  • 159. Для спасіння в житті нас він прийшов з загартуванням-тренуванням, котре повинно робитись нами, всіма людьми, для нашого такого ось здоров’я.
  • 162. Похіть життя не створює, а смерть вводить. Розум це все робить у молоді, кому треба спасибі сказати.
  • 164. Тиждень відходить увесь – від неділі всі шість днів не вживати ніякої їжі й води. Жити доводиться за рахунок однієї неділі. Це такий буде період життя, чоловік завоює все, він буде в цьому переможець. Це такий час настане в житті. А в житті є такий розум, він перемагає все.
  • 167. Ніяка економіка й ніяка політика в людському житті не поможе, щоб у природі знайшовсь який-небудь порятунок. Будь-яка експедиція, будь-яке вчення в труді – усе це не те, що треба в житті чоловікові. Одне-єдине в усьому житті є загартування-тренування.
  • 177. Прийде такий час, про мене заговорить теорія.
  • 180. Для Паршека сніг – Святий Дух, це одна еволюція. Не хочете вірити як такому Паршекові, то повірте природі.
  • 181. Ми із загартуванням-тренуванням перестанемо вмирати.
  • 182. Я чоловіка ображеного, хворого через свої руки приймаю. Беру його за лоб однією рукою, а другою рукою за пальці ніг. Його мозковою системою думкою управляю своїм струмом.
  • 183. Потім переходжу, щоб він думкою володів: на своє серце, на свої легені та в живіт, ним треба повертати зліва направо. А потім із вдихом і видихом підніматись на ноги для того, щоб пальцями ніг поворушити, пальцями рук; на серце, легені та живіт, ним треба повернути зліва направо. Потім після профілактики волі – під воду. Це для чоловіка весь прийом, більше нічого не треба після його усного вчення. Учитель учить: удома два рази треба обливатись. Запам’ятати усно. Здороватись із усіма людьми: з дідусем, бабусею, дядею, тітонькою й молодим чоловіком. Знайти нужденного чоловіка, йому дати п’ятдесят копійок, уперед сказати: я, мовляв, даю ці гроші для того, щоб мені було хороше. У суботу й неділю 42 години не їсти, після цього треба вийти надвір, підняти лице вгору й потягнути через гортань повітря до відмови. Не пити, не палити, не плювати, не харкати. Це заслуги в природі, треба їх мати.
  • 184. Хіба це в житті в природі таке діло буде погане, якщо я не їм уже третій день? Мені не погано, мій мозок свідомо це все робить. У нього своє є таке пробудження й сильне. Це терпіння не для чого-небудь, а для свого небувалого такого здоров’я. Мій мозок – моя сила, це від мене не відходить. Вона мною попереджається, їй умирати не доведеться. Вона шукає вихід у житті, порятунок той, котрий треба. Це тиждень, шість днів моїх.
  • 185. Моє життя не веде мене до смерті, а веде до життя. Я йду разом з мозком, не даю йому спокою, він мною пробуджується щохвилини і кожен раз. Вся моя на це надія. Це мій спаситель в житті є.
  • 188. Паршек не примушує, а ввічливо просить усіх за це взятись.
  • 189. Тепер люди пишуть свої листи, шановним називають, вони хочуть зробити мене чужим чоловіком. Я буду мати таке велике ім’я, воно не визнає їх як таких. Я буду від них вище. Що скажу їм, вони будуть вірити. Це не я до цього всього йду. Мене такого, як вони роблять, природа не допустить, забере мене з дороги. За це я в природі так умру, як і не жив у цьому. Я не буду таким, як вони хочуть. Я буду таким, як хоче сама природа.
  • 190. Вона мене знайшла – вона мене збереже. Я буду треба людям через мою їм користь, я їм помагаю, вони від мене отримують здоров’я одне з усіх. Ми, усі люди, цим задоволені.
  • 191. Ніде, а тільки тут, на цьому місці має маленький чоловік матір’ю народитись, і там за бажанням її люди мають взяти його на руки свої для виховання та його в цьому ділі ростити без усякої такої ось потреби. Він має жити в людях за рахунок природи.
  • 192. А він у нас є, його ім’я Паршек. Він для цього діла в природі загартовувався, став таким, як ми його бачимо. Його місце для життя свого – Чувілкін бугор, там усі його такі умови, щоб мати свою можливість нашому будь-якому кожному чоловікові зоставатись у природі без усякої такої потреби, щоб на цьому місці був рай, щоб чоловікові була слава безсмертна.

Моє це діло є. 1982[ред.]

  • 11. Любіть мене так, як я люблю природу. І просіть мене так, як я з душею і серцем прошу природу, щоб вона мене зберегла.
  • 12. І навчила мене, щоб я навчився цьому всьому, щоб сили природні залишились при мені. Я просив її, прошу її, і буду просити її завжди. І кожен раз любив її, люблю, і буду любити її. А про всіх людей ніколи не забуваю, завжди готовий допомогти. Я їх всіх до одного цілую.

Не ображається на це Паршек. 1982.09[ред.]

  • 1. Я – чоловік нашої цієї землі, прийшов на неї для того, щоб нашому чоловікові помогти в житті своєму позбавитися від його тяжкого життя.
  • 5. Чоловік, який би він не був, де б він не був, куди б він не йшов, він без Учителя не зоставався, а завжди його просив. Це – саме щастя. Воно таке ось було колись, і тепер воно є.
  • 13. Що ми з вами в цьому не робили й не робимо, воно нас не задовольнило – у цьому наша така помилка. Ми з вами не нажились, а втратили своє здоров’я.
  • 15. Що нам треба в житті? Одне таке задоволення в житті нашому. За що взявся сам Паршек? Це Чувілкін бугор. Не треба буде говорити про це – треба нам так ось робити. У нас для цього є сила, наша воля. Це ми, усі такі люди, якщо за це візьмемось, ми цього доб’ємось. Це буде наше в усьому діло.
  • 16. Місце є, люди на це є, а нам більше нічого не треба. Бід – ніяких, а одна слава. А ми її завоюємо.
  • 22. Не треба буде цього робити, що роблять усі люди. Їх не примирити, вони національно злі люди. Треба їм для цього діла народити чоловіка в житті, чоловіка початкового, тобто безсмертного. Його треба загартувати шляхом цього місця, де піввіку проходити своїми ногами. Це було в житті в природі, це діло було Паршека.
  • 27. У нас на арені стоїть 234 дні, ми ними користуємось без усякої потреби, бо це, що ми робимо в нашому такому житті, ми вводимо еволюцію. Вона росте щодня. 108 годин у тиждень, а 234 дні в році не вживати їжу  це ж є у цьому еволюція – не вживати їжу. Вона – це живий невмираючий факт у природі. Вона ж від нас не терпить, а вільно живе в цьому ділі. Це спільне наше діло в житті нашому. Ми з вами так ось живемо, не розвиваємо свою цю техніку або цей природний прибуток.
  • 40. Він – для всіх людей Учитель, своє наявне здоров’я не жаліє всім віддати, учить усіх, щоб вони вчились у Паршека, загартовувались, водою холодною обливались, менше їли, води не пили, без одягу ходили, повітрям дихали. Словом, вони робили в житті те, що треба. Спиртне не пили та не палили, це найголовніше, у чому проходить усе наше таке життя.
  • 41. Боятись природи не треба, а треба любити природу.
  • 44. Читайте, розумійте, а найголовніше – робіть. Не одному це діло робити – усім людям, живущим на білому світі, треба дружити з холодною водою, людей не забувати, свою ввічливість представляти. Жодного чоловіка не проходити, йому треба низько головку поклонити й сказати свої слова: здрастуйте, дідусь, бабуся, дядя, тьотя та молодий чоловік.
  • 45. Це так треба буде не проходити жодного чоловіка – тоді ми з тобою виграємо. Треба шукати бідного, нужденного чоловіка, йому не так давати, а із словами: я, мовляв, даю цьому чоловікові цю допомогу, щоб мені було хороше. І віддай йому без усякого.
  • Треба 42 години не їсти, не пити води в суботу до неділі. У 12 годин треба їсти. Вийди надвір, тягни повітря з висоти й проси мене як Учителя – буде хороше. Ця просьба – проти всякого нашого горя й біди.
  • Ми з вами не повинні на землю харкати й плювати. Також ми з вами не повинні пити алкогольне й палити.
  • 48. Це здоров’я нам не треба, щоб валяти якого-небудь рогатого вола. Це здоров’я – усього світу свідомість.
  • 50. А в людях – уся природа.
  • 51. Нам усім відходити від природи не треба, вважати її ворогом не треба. Раз любиш її, уже вона є твоїм близьким другом. Її в себе любити як свою близьку, вона – твій близький друг в житті твоєму. Це діло твоєї істинної любові до неї, вона тебе ніяк не покарає, а тебе в цьому пожаліє.
  • 52. А потім у людях таке явище є: залишилась минулого Христа віра. Вони йому дуже сильно вірять. А от від них потребується виконання – вони цього діла не роблять. Вони не оправдані люди в цьому. Їх Дух Святий не прийме як таких.
  • 53. Якщо це так буде, мене люди визнають таким бути, як він.
  • 69. Соціалізм ученими створювався, а еволюція практично робиться чоловіком. Він знайшов собі для цього діла місце, а тепер умови, котрі дадуть кожному й усякому чоловікові мати можливість зоставатись у природі без усякої потреби. Усе це зроблять своїми силами ці ось люди, вони скажуть свої гучні слова: це наше райське місце, чоловікові слава безсмертна.
  • 71. А людям треба було здоров’я, воно залежить від самого себе. У природі жити – природу треба любити як друга свого. А вона тобі не пожаліє своє добро, вона тебе, такого чоловіка, нагородить.
  • 72. Якщо тільки йому захочеться їсти, йому тут же готують, нагодують. А коли йому робиться холодно, його одягають тепліше, бережуть його тіло. А в дім він заходить і живе він так, як і всі. Ця процедура його не оправдала. Вони шукають вихід, від цього всього такого треба позбавитись: це не те, що нам треба. Ми знайшли негоже.
  • 80. Я жду в природі білий сніг, холодну пору, морозні дні. Люблю природу. Ними я радуюсь як своїм тілом, дихаю душею й серцем, духом святим. Жду еволюцію. З усіх днів усім живущим на білому світі я низько кланяюсь, як матері рідній, радуюсь. Я цим хочу сказати всім свої слова: жити треба нам, а вмирати нам не треба – така моя ідея.
  • 82. Це місце мною знайдено для нашого такого життя, щоб ми з вами жили там вічно, ніколи й ніяк не вмирали. Це місце Чувілкін бугор – в Оріхівському селі, де я народився.
  • 87. Це є загартування-тренування – наука людська. Вона нас учить життя, смерть як таку проганяє, вона нам таким не треба.
  • 90. Я є в житті чоловік маленька крихітка. Я цьому всьому – чоловік найменшого такого значення, але початкового. Я перший у цьому ділі. Мене природа такого зустріла, вона вибрала з усіх одного, як я оточив себе її силами. Вона не пожаліла своє все передати через мою таку любов, котра виявилась між нами всіма такими людьми, котрі діждались одного цього в житті своєму. Чоловік у його житті не буде простуджуватись і не буде хворіти. Цьому ось чоловікові треба буде в природі місце таке з усіма умовами, щоби була можливість нашому земному чоловікові зоставатись у природі без усякої потреби.
  • 109. Воно в нас усе – чуже й мертве, вона нам не дає живого життя. Ми не живемо, а вмираємо через це саме. Нас природа за це ось не жаліє, а карає своїм шляхом.
  • 113. Капіталісти – отці, революція – сини, а еволюція  Дух Святий, вона нам принесе безсмертного чоловіка. Це буде він, йому створено Гімн.
  • 114. Це сама є велика природа, вона й у маленькому чоловікові, і теж у великому чоловікові. Вона – й у воді, вона – у землі, у повітрі. Словом, природа – це є всі ми, живущі на білому світі, народились для цього діла.
  • 115. А коли ці люди цього діла доб’ються, у них виявиться безсмертя. Їм як таким природа відчинить ворота, вони найдуть своє місце. Залишиться одні умови в житті мати, щоби була можливість, котра треба буде всякому й кожному чоловікові, зоставатись без усякої потреби, щоби жити в природі вічно. Цього люди доб’ються. Це для нас усіх буде райське місце. Слава чоловікові безсмертна. Основа вся лежить на Паршекові, він усьому такому ініціатор.
  • 116. Це буде чоловік нового характеру, його зустріла наша природа, вона його оточила своїми силами.
  • 125. Природа підказує, ледь не говорить їм. Не треба буде довго в постелі спати. Сон – нехороша така одиниця, вона нас так губить, як ніколи.
  • 128. Він довго про це діло думав, вирішив це все зробити людям, щоб вони в цьому задовольнили себе своїм життям, щоб їх природа полюбила за їхнє таке діло.
  • 142. А за цими двома йшла в історії Святого Духу еволюція, тихо, з підходом, із свідомим терпінням. Ніхто нічого такого в житті не зробить, а тільки одна в природі еволюція Святого Духу.
  • 148. Це еволюція, це Святий Дух, святе діло між природою й людьми є на нашій землі в цьому житті. За умовами залишилось. Буде можливість будь-якому чоловікові зоставатися без усякої потреби, зоставатися своїм живим чоловіком.
  • Я, Паршек, піввіку проходив та про це ось продумав, та проробив людям те, що треба. Це здоров’я, котре дав людям. Ось що треба буде людям – вічного характеру життя треба, знайти в природі таке місце. Воно буде райське, не вмираюча, а безсмертна чоловікові слава. Його завоював у житті своєму Паршек.
  • 149. Це ось його загартування-тренування – наука всіх людей.
  • 156. Говорив усім людям про самого себе: він Спаситель усього світу, Господь Бог усьому живому. А мертве не визнає – це не життя є чоловіка.
  • 157. Чуже й мертве знімаю з тіла. Золото із сріблом не треба, а треба чисте енергійне тіло, я його люблю. Прості істини говорять про це. Це голод, він застосовується всіма людьми. Свідоме терпіння в житті – легке лікування. Воно застосовується самим Івановим. 234 дня на рік не їм, 132  їм.
  • 158. Паршек – це я, чоловік, прийшов на цю планету, на нашу Землю за місцем, за умовами, за можливістю кожному нашому чоловікові зоставатись у природі без усякої потреби. Це місце райське невмираюче, слава чоловікові безсмертя. Ось для чого він до нас, таких людей, прийшов. Його сили – це наші людські сили. Ми хочемо бути в житті здоровими такими людьми.
  • 159. Як вони є. Нам, усім людям, треба в житті в природі чоловіку зробити повну революцію, котра має зробити з мертвого живого. Для цього діла треба в людях такий живий природний чоловік будь-якого характеру, йому треба в природі в житті місце з усіма умовами, щоб у цьому всьому виявилась можливість нашому чоловікові всякому зоставатись у житті без усякої потреби. Це – місце райське чоловікові, невмираюче, йому слава безсмертна.
  • 160. Якщо ми так ось за це діло самі візьмемось і будемо спільними силами робити, то в нас це вийде.
  • 166. Життя в природі – любов до неї. Не підкорятись своїй похоті. Завжди бути свідомим, у новому ділі розбирайся й виводь свій підсумок новий.
  • 167. Люби себе, як іншого – перше діло. Один з одним у парі як жити? Без усякої похоті зоставатись – чиста вона душа до життя. Ми в природі самі робимо для того, щоб жити. Це наше діло, обране для життя нашого, що дає користь.
  • 168. Все старе, негоже до життя, треба вилучити з людського життя. Армію генеральську і міліцію, всю юстицію. Це закон прокурора, суддю і медицину, школи, інститути. Стати на усвідомлення природної мудрості. Все чуже і мертве з життя прибрати геть. А народити своє живе невмираюче тіло, котре примусить жити в природі вічно. Це буде, і обов’язково це ось буде. Революція щодо цього звершиться. Старе відійде, а нове народиться. Еволюція цього діла прозвучить по всій землі. Люди переродяться на новий лад. Вони перестануть простуджуватися, вони хворіти не стануть. А будуть вони жити в природі вічно.
  • 169. Еволюції не було. Люди до цього непідготовлені зі цим ділом зустрічатись, бо це є сторона природна, нова небувала, характерна.
  • 179. Людям нічого не доведеш, що є між ними Бог, кому це такі права будуть дані, і через це він помагає людям. Він для цього прийшов на землю, щоби світ увесь урятувати. Люди помилились своїм ділом, вони стали робити для життя, а в них вийшла смерть. Їх за це все природа покарала, вона посадила на них грибок, виразку й умертвила їх на віки-віків. Їх не стало, вони лежать у землі в праху вічно. Вони ждуть мого приходу на землю.
  • 188. Це є велика мати природа, вона все народжує, вона мене такого в себе народила.
  • 189. Для мене засоби – це повітря, вода, земля – наймиліші невмираючі великі друзі. Повітря, вода й земля – три духи життя.
  • 191. Природу треба любити, берегти її, як око. Якби не було цього в природі між нею й Паршеком, то й не було такого в людях. Він прийшов на землю не сам – його прислала сама природа зі своїми силами.

Паршек. 1982.11[ред.]

  • 3. Я, Паршек, там знайшов Чувілкін бугор, цю колдибаню, де в дитинстві купався. Це живе природне невмираюче місце, воно райське, святе місце. А коли люди зрозуміють, що воно буде людям треба, вони свій розум направлять, і будуть там держатись.
  • 12. Ми ростемо вверх. У цій хаті десь взявся кравець, десь взявся тесляр і коваль. І цим людям бути: управитель, міліціонер, солдат, генерал, суддя, прокурор. Все це діло старе, нікуди не гоже. Треба мудро це все скасувати, буде від цього всього краще.
  • 13. Якщо тільки це ми з вами зробимо самі, то в нас еволюція буде з нами, ми оточимо себе.
  • 16 Нам, усій молоді, треба такі умови, таку можливість одержати, щоб люди навчились у природі зоставатися без всякої потреби. Це місце буде наше райське, чоловікові слава безсмертна. Ми, вся наша така молодь, повинні так піднятись і своїм голосом закричати в одну таку сторону.
  • 17. Ми з вами є такі в цьому ділі люди: ми з вами хочемо жити, умирати не хочемо. Це наша така задача.
  • 18. Дитину треба природою в любові зустрічати, це буде найголовніше, так нам народжуватись.
  • 21. Чоловік думає, у нього є така природна мисль, вона народжувала рядом слова. Ми, такі люди, у себе повинні народити такого життєрадісного малюка, щоб він був таким чоловіком, щоб він жив без усякої такої потреби.
  • 22. Мало і мало, треба більше. А мені більше такого не треба – ось що я таке знайшов, істинне, котре повинно спасти весь світ, усе людство. Ради нового діла ми повинні зробити в природі еволюцію для того, щоб жити, для здоров’я.
  • 23. Я пішов у природу шукати те, чого в житті ніколи не було. А чого в житті не було? Вічного життя для людей. Вони не жили, а вмирали вічно.
  • 30. Ми цим не задовольнили себе, нам у природі жилось тяжко, легкого ми не отримали в цьому. Тому я з вами і поділився: вам ваше залишив, із собою не взяв нічого, крім як сам себе своїм живим добром оточив. Став любити природу, для мене вона зробилась близьким другом. Я прийняв чисте повітря, енергійну воду і землю, що лежить. Вони у мене незалежні, я ними користуюсь, як усі люди.
  • 32. Я сюди до вас прийшов лише тому, що мене обрала для цього ось порятунку всієї нашої молоді. Їй доволі вже буде в цьому вмирати. Нам треба в природі так жити вічно на нашій такій маленькій планеті, на Землі.
  • 33. Ми є на нашій землі люди, та ще які. У нас є Бог Отець усьому цьому природному явищу.
  • 59. Запитую: тут є у вас хворі? А мені цього дому хазяйка Євдокія говорить: «У мене радикуліт, болить спина, пити, їсти не можу, я мучусь нею». А я їй говорю: я проти твоєї хвороби помічник. І послав її на поріг, щоб вона просила того, кому вірить. Вона пішла і зробила те, що було їй сказано. Звідти приходить і говорить: «Ти Христос, ти мене спас, я вже не хворію». Починає мені смажити сало з яєчнею, я заробив цю їжу.
  • 61. Вона рада б піти, але не може, у неї атрофовані ноги до колін. Я починаю з нею займатися, змінюю атмосферу в кімнаті, розчинив усі вікна, двері. Взявся одною рукою за голову, за ноги – другою рукою, потримав деякий час, ноги стали енергію відчувати.
  • 62. Раз вони стали відчувати, я старався їх поставити, щоб вони ходили, з допомогою повітря. Що я тільки їй не робив, чого тільки не доводилось робити, і все-таки до шести годин ранку я її вивів надвір. Я їй дав сапку, і вона стала сапати картоплю. Людям небувале таке лікування. Я став приймати людей і давати їм здоров’я.
  • 76. Я там зроду по снігу не ходив роззутим. А коли я прийняв хвору, 17 років не ходила ногами, я перед нею поставив питання: якщо я її тільки на ноги поставлю, то я по снігу піду роззутим. І от завдяки цій жінці я розкриваю перед людьми таку картину. Я йду в степ за 12 кілометрів і там роззуваюсь.
  • 81. У мене руки золоті, а розум дорогий. Лише б тільки взявся за чоловіка, десь дівається малярія.
  • 106. Мені скоро виповниться 85 років. 50 років з них я віддав практичному пошуку шляхів здорового життя. Для цього я щоденно випробую на собі суворі сторони її. Я повний бажання весь свій досвід передати нашій молоді і всім людям. Це мій подарунок їм.
  • Дитинко! Ти повний бажання принести користь всьому радянському народові, що будує комунізм. Для цього ти постарайся бути здоровим. Сердечна просьба до тебе, прийми декілька порад в доповнення до того, що написано у «Вогнику», № 8, щоб зміцнити своє здоров’я.
  • Два рази в день купайся в холодній воді, щоб тобі було добре. Купайся в чому можеш: в озері, в річці, ванні, приймай душ або обливайся. Це твої умови. Гаряче купання завершуй холодною водою.
  • Перед купання або після нього, вийди на природу, стань босими ногами на землю, а зимою на сніг хоча б на 1 – 2 хвилини. Вдихни через рот декілька раз повітря і подумки побажай собі й усім людям здоров’я.
  • Не вживай алкоголь і не кури.
  • Старайся хоч раз в тиждень повністю обходитись без їжі й води з п’ятниці 18 – 20 годин до неділі 12 годин. Це твої заслуги і спокій. Якщо тобі трудно, то держи хоча б протягом доби.
  • У 12 годин у неділю вийди на природу босим і декілька раз подихай, як написано вище. Це свято твого діла. Після цього можеш їсти все, що тобі подобається.
  • Люби природу, що оточує тебе, не плюй на землю, не випльовуй із себе нічого. Звикни до цього, це твоє здоров’я.
  • Здоровайся з усіма всюди, особливо з людьми поважного віку. Хочеш мати в себе здоров’я – здоровайся з усіма.
  • Помагай людям, чим можеш, особливо бідному, хворому, ображеному, нужденному. Роби це з радістю. Відгукнись на його нужду душею і серцем. Ти придбаєш у ньому друга і допоможеш ділу мира.
  • Перемагай у себе жадність, лінь, самовдоволеність, користолюбство, страх, лицемірство, гордість. Вір людям і люби їх. Не говори про них несправедливо. Не приймай близько до серця недобрих думок про них.
  • Звільни свою голову від мислі про хворобу, недомагання, смерть. Це твоя перемога.
  • Мисль не відділяй від діла. Прочитав – добре. Але найголовніше, виконуй.
  • Розказуй і передай досвід цього діла, але не хвались і не став себе вище інших. Будь скромним.
  • Якщо тобі щось неясно або неповно для тебе, то напиши мені. Я завжди готовий передати свій досвід, щоб твоє діло було успішним. Бажаю щастя, здоров’я хорошого. Іванов Порфирій Корнійович.
  • 122. А моє загартування, воно нас народить усіх, своїм покроєм воно хоче. Це загартування-тренування є Дух Святий. Я з ним зустрівся в природі, не так я проходив для цього всього 50 років. Я продумав та проробив, де я мав умерти 1000 разів. А я жив, я живу, і буду жити через наше джерело, через таке ось життя, котре я знайшов, ним оточив себе. Воно – мій милий друг у цьому, вічно живущий, ніколи не вмираючий. Я його люблю, обнімаю, цілую, як чоловіка такого, як я є на білому світі.
  • 122. Еволюція – свідоме терпіння. Мені ж холодно, але я терплю в цьому свідомо. Любов моя береже себе в житті моєму. Я один такий. Хочу, щоб молодь була такою, як наше загартування-тренування.
  • 123. У загартування нема смерті, є одне життя невмираюче. Воно жило, воно живе, воно буде жити без усякої смерті. Це вічного характеру, воно буде жити. У загартування-тренування початок є життя, але кінця нема.
  • 125. Ми, вся молодь усього світу, повинні за це діло взятись і так робити, як робить для нас дорогий Учитель. Він це все зробив для нас, усієї молоді, що живе на білому світі. Ми повинні добитися це в житті зробити.
  • 129. Це загартування, воно даремно ніде ніяк не пропадає. А як жило, так і до сих пір воно так живе невмираюче. Живе тіло – це є загартування-тренування. Воно було до ери людської, так воно і залишилось живе енергійне невмираюче.
  • 131. Я знайшов чоловікові це місце з усіма умовами, щоби була можливість така для всіх, щоб наші люди самі робили в житті й учились у природі зоставатись без усякої такої потреби. Це наше райське місце, чоловікові слава безсмертна.
  • 132. Ось що нашій молоді буде треба – вічне невмираюче життя. .. Ми, вся молодь, за це діло так ось візьмемось і будемо робити, як Паршек. Він за рік не вживає їжу 234 дня, а в тиждень чотири дні.
  • 133. Загартування-тренування, воно наше таке джерело.
  • 134. Загартування-тренування – це ж є велика мати природа одна.
  • 138. Я, як загартований чоловік, зі своїми умовами вибрав це місце для життя свого, щоб там була можливість усякому кожному чоловікові в природі бути без усякої такої потреби в житті. Загартування-тренування, воно було в природі до ери чоловіка, тільки жоден чоловік у своєму житті ним не займався свідомо, щоб йому було холодно, а він терпів. Люди всі від цього відходили, старались захистити себе технічно, штучнім огородитись, а хімію ввести, як ніколи ніхто.
  • 150. Загартування-тренування – мій друг для всіх.
  • 152. По історії всього життя нашої планети Землі, до ери чоловіка в його житті загартування-тренування, як наука воно було, таким, як воно є. А коли до нього чоловік прийшов і став із ним разом нарівні жити, то це загартування-тренування людям не сподобалось. Люди стали ховатися від нього, відходити далі, стали в себе будувати технічний порятунок, самозахист, котрий їм створив тимчасового характеру життя.
  • 155. Ми в природі перед усім світом людей. Ради цього ми, вся молодь, скинули взуття своє, щоб війни на білому світі не було.
  • 157. Загартування-тренування, воно є найближча наука людського життя.
  • 158. Не хворого треба водою холодною зустрічати, а здорового чоловіка треба водою обливати, він тоді так не захворіє. Це йому є загартування-тренування.
  • 161. Загартування є життєвий такий у природі друг, воно в усьому допоможе. Зберіться, обдумайте гарненько і дайте своє слово згоди.
  • 163. Загартування-тренування не хтось такий придумав, а воно жило в природі невмираючим джерелом.
  • Загартування-тренування не хтось такий придумав, а воно жило в природі невмираючим джерелом.
  • 165. Одне з усіх здоров’я у загартування є. Люди, вони завжди живуть у природі щасливцями, їх оточує завжди здоров’я. А здоров’я для будь-якого чоловіка є все. Він не боїться великої матері природи, з нею іде рядом, з нею разом усно розмовляє.
  • 166. Нам треба в житті не це діло. Ми з вами повинні шукати інше – нічого не робити, а свідомо так зоставатися без цього.
  • 167. Це така є дорога загартування.
  • 172. Адміністратор будь-якої сторони, він повинен від цього всього відмовитися свідомо, у нас тоді не буде війни між природою і людьми. Тюрма, вона з життя щезне. Хворих у нас ніколи в природі не буде.
  • 179. Людей зустрічає холодна вода, вона боязно так лякає. А коли чоловік лякається, у нього біль його щезає, чоловік робиться в житті своєму здоровий. Природа, вона все зробила для цього хворого.
  • 185. Вся вина є цього чоловіка. Він пішов у природу шукати все хороше і тепле, а наткнувся на погане і холодне. До цього не був підготовлений у природі зі своїм тілом, він у цій атмосфері своє здоров’я загубив і став у цьому хиріти. Його оточила хвороба, болісне діло.
  • 188. Досить чужим задовольнятися, треба своє живе тіло мати, ним як силою своєю все це пробуджувати.
  • 189. Чоловік живий повинен живому чоловікові допомагати.
  • 192. Кров людська лилась, і досі вона ллється так ось. У Паршека нема цього всього. Він до нас прийшов, він молодь усього світу піднімає на ноги і їх роззуває як ніколи. Будемо просити природу, вона до нас через це все буде м’якою і простить, не стане нас так карати. Ми більше не будемо самі з собою так воювати. У нас буде мир через ходіння босоніж по землі. Ми, всі люди, маємо низько їй так ось поклонитись і сказати їй свої такі слова. Ти ж є матір наша годувальниця, ти нас народила и повинна нас по-своєму виховати, по-природному, як свою дитину, щоб вона на тебе ніколи не ображалась. Ось що нам буде в цьому треба. Мир, у всьому світі мир.

Паршек. 1982.12[ред.]

  • 1. Я вже так сказав: більше війни не буде, а буде між людьми мир вічного характеру. Через гортань тягнути до відмови всередину, щоб користуватися ним так, як досита наїсися. Це твоє все те, що в житті буде треба.
  • 2. А як добре від цього діла поповнювалось, не треба нічого такого, тут мільйонна доза всього такого в цьому живлення.
  • 3. Зима є для людей милий друг по життю, цю атмосферу треба нам усім, як матір рідну.
  • 7. Ми в цей час терпимо ради нас усіх, що не знають цього діла. Вони якби знали, то все це робили, не для себе, а для всіх нас. Це не мода, а знову-таки скажу: свідомість визначає буття * 13. А ми його (дитя) повинні народити не в подушках пухових, а на чистому атмосферному явищі: чисте повітря, цілинні умови, де вічно живе, азот, природне явище. Ми його повинні зустрічати в нічому.
  • 14. Це не наше таке, як було, народження, а самої нашої великої матері природи. Ми його повинні зустріти холодною джерельною водою, енергійно, у дружбі треба жити малюку. Він повинен не закутаний бути, а чистим тілом на наших живих руках.
  • 17. І мисль інша. Не шматком буде треба зустрічати і не якоюсь ганчіркою, або зробленою з матеріалу стінкою. А чистою водою енергійно повинен на землі незайманій облитись. Ось які діла в житті робляться Паршеком. Село Оріхівка, Лутугинського району, Луганської області, а там це місце, цей бугор, історичне місце Чувілкін бугор. Він нікому ні на що не треба, крім для народження цієї дитини. Мисль моя така, вона мені в процесі цього всього підказала, що нам, таким людям, треба буде в житті нашому змінити старий потік на новий, цей час прийшов.
  • 18. Благо цього життя – це не золото лежить на землі, а ходити по землі босими ногами.
  • 23. А холод є в природі, Бог, він любить тих, хто любить його. А ми від нього біжимо, ховаємось, відходимо від нього.
  • 27. Це похіть, вона розвивалась на смерть з життя свого, і так народжувалась дитина. Нами заклав для цього самець сім’я, а мати його прийняла, і вдвох свято провели.
  • 28. Ідея моя – любити природу, цінувати її, як око своє. Сніг – як біле щастя всього світу всіх людей.
  • 30. Я перед всією молоддю всього світу свої слова їм сказав про таку велику помилку, зроблену ними. Перша, як ми починали похіть розвивати свою.
  • 34. Нам треба молодь така, щоб вона всього світу всі зібрались не де-небудь, а в селі, там де нас зустрінуть у цьому ділі роззутими.
  • 35. Азот, чисте повітря, чиста вода і незайнята цілинна земля, це місце невмираюче – ось куди треба нам усім роззутими прийти. І попросити матір велику природу, щоб вона нам більше не створювала дії війни, щоб вона не була.
  • 43. Це здоров’я, його повинен мати кожен наш чоловік, він на своєму місці з усіма умовами, щоб мати всю можливість нашому чоловікові в природі бути без усякої потреби. Це місце нашої молоді, райське. Чоловіку слава безсмертна.
  • 76. Йому треба чоловік, він чоловікові допомагає холодною водою. Вона його як такого лякає, а хвороба від цього відходить. Вона, словом, щезає зовсім.
  • 87. Ти мучишся, страждаєш у цьому. Твоє діло таке – мене треба просити. Я ж на білому світі один за це діло вболіваю, думаю, як цьому допомогти. Проси. Твоє діло – це просити мене. Я сам учений чоловік, а без нього не напишу і не рискну. В усьому я його як Учителя так я прошу, він мені допомагає. Я завжди іду з ним, він попереду, а я за ним, тоді мені природа поганого не робить нічого.
  • 88. Тільки в цьому ділі чоловіка свідомість. Тебе ніхто не повинен примушувати, і ти не повинен ні за які такі гроші. Ти сам свідомо це без нікого роби, тобі в твоєму житті ніяка штука не буде треба, у тебе на це твоя свідомість. Ти задумав – то треба в цьому ділі зробити. * 89. Ця свідомість визначає все в людях. Істина, вона була, вона є в цьому ділі.
  • 93. Моя така родилась у житті пропозиція. Нам треба в людях змінити їх предковий потік. Смерть як таку ми виженемо, а життя своє введемо цим початком. Ми з вами повинні народити дитину для її життя, вона повинна зустрітися в людях водою, повітрям, землею. Дитині треба показати слід, водою промити, а повітря виштовхне, а земля струмом прийме для повзання. Не робити діло, а свідомість ввести – це найважливіше і найголовніше, у цьому ділі жити треба. Навчитися, як жити. Умирати нам не треба. Умирати нам не треба. У зв’язку із цим ділом нас мисль примусила зробити людський експеримент, нам треба роди зробити на бугрі, у чистих атмосферних умовах.
  • 99. Це є наша первісна початкова похіть. Вона нами всіма такими людьми зроблена. Ми в цьому процесі це все зробили, можна сказати, ми в цьому ділі вмерли. І буде це діло робитись до тієї свідомості. А ми, всі люди, тепер повинні в самих себе запобігти, цього зовсім не робити.
  • 103. За ідеєю Паршека, новонароджений чоловік, він на руках людей має виховатись. Йому не треба ніякої техніки, не треба йому ніякого штучного з хімією. Йому треба люди природного характеру, йому ніякого діла. Треба навчитися зустрічати єство, щоб живі люди. Цей чоловік буду я. Мені треба здоровий чоловік, він повинен зробитися в природі таким легким чоловіком, котрого підніме живого, підготовленого в природі, повітрям. Чоловіка до цього всього веде в природі Паршек. Він тепер не в силах сам це зробити, у нього стан, він хворий.
  • 104. А я йду зі своїм наміром не за природними якостями, я їх залишаю позаду. Моя ідея така: без усякої такої потреби нам, таким людям, зоставатися.
  • Перш ніж бути над чоловіком лікарем, треба бути лікарем над собою. Я це ось робив сам. Мені не треба нічого вашого. Я роззутий так недаремно ходжу. А раз роззутий ходжу по снігу, не простуджуюсь і не хворію, уже є сили природи.
  • 112. Я роблю для всього світу всіх людей, щоб між ними не народжувалось ніякого зла, і не було між ними ніякої війни.
  • 113. Я борюсь за Красний Хрест, за здоров’я. А здоров’я треба і мені, і тому, хто його не має.
  • 114. Так і треба його зустрічати, як хотів Паршек зробити. Ми це діло доручимо людям, це перше початкове. А потім цей чоловік буде учитись у людей, у тих людей, котрі на своїх руках будуть носити. Це їхнє таке початкове діло. Він годуватись не стане, спати так не буде, завжди буде своя ця дитина, буде наша, спільного характеру. Ми за ним будемо доглядати до того часу, коли він візьметься за свою силу, стане сам по землі ходити. Він нас буде учити.
  • 115. Ми будемо в нього так учитись, він нас буде всіх учити.
  • 126. Похіть все зробить, вона збудила на нехорошу таку штуку. Це чоловік, він своїми силами так накинувся, і своє індивідуальне задоволення, він так самовільно в природі зробив.
  • 135. Ось це так, прийде на цю арену такий час, зміниться це життя на життя інше. То була в цьому смерть, розповсюдилась на цьому місці, а тепер вводиться в славі життя. Люди будуть у природі такі, їх природа не буде непокоїти, вони по землі повзати не будуть, а будуть літати в повітрі в атмосфері. Вони зробляться легкими, їх оточить сила розуму. Це чоловіка таке атмосферне буде життя, він буде, як якась у цьому ділі птиця.
  • 139. Перший день понеділок, ми не їмо 24 години, у шість годин вечора поїмо. У шість годин вечора в понеділок ми їмо, як слід, і у вівторок весь день весь час їмо. А в середу до четверга до 12 годин ми не їмо, всього 42 години ми не їмо. Ми в четвер і п’ятницю їмо, а суботу і неділю до 12 годин не їмо. А потім ми поїмо добре, і знову за понеділок в тиждень.
  • 140. Коли ми переступимо поріг на Чувілкін бугор, то ми візьмемо левонш весь тиждень, ми будемо шість днів нічого не вживати. Це буде в цьому ділі наша перемога. Ми цього повинні в природі добитись, нам природа відкриє свої очі, щоб ми бачили це.
  • 140. Хотілось знати: я вірю в Бога чи ні? Я йому говорю: Бога треба бачити, а потім треба йому вірити, найголовніше – виконувати його сказані слова. А ми його знаємо, як Бога, сильно йому віримо, а виконувати не хочемо: тяжко. А ми цього не робимо – обманюємо самі себе. А природу ти ніколи не обдуриш.
  • 142. Це є бугор, початкові перші умови, вони повинні чоловіка оточити можливістю кожного нашого чоловіка. Він себе так примусить, щоб він зостався в своєму житті без усякої такої потреби. Це буде створена Армія на це діло людей. Вони гучно в один голос скажуть своє слово. Це наше таке райське місце. Чоловікові слава безсмертна. Це ми, люди, самі це в житті зробили.
  • 145. А бугор належить загартуванню, воно любить його, хоче, щоб там улаштувалася база, зроблена для життя чоловіка, що проходив піввіку.
  • 151. Я приймаю чоловіка, йому сили ввожу природні. Всякого роду є хвороба, вона сама щезає запахом. Як вона приходила, так вона і пішла. Любов треба до природи проявити, а ми всякої хвороби гидуємо. Вона на нас нападає, як ніколи. Це природа, вона всяку хворобу на тіло саджає.
  • 154. У них є свої придбані гроші, за них можна природу купити і продати. Гроші – це є в людях зло. А щоб не було зла, треба скасувати ці гроші, вони створюють неприємність. За гроші люди працюють, за гроші все робиться, але природа цим людям хорошого не дає. Капітал, цими стихійними діями він покараний, йому спокою нема, він катастрофічно буде від цього терпіти. Природа ніяку сторону грошового характеру не пожаліє, а більше їх покарає. Багаті люди не одержать своє те, що вони думають.
  • 157. Загартування-тренування – це чоловіка життя таке.
  • 164. Це їхня забава, що втягує, люди в цьому розділились цим самим багатством, добро їх так ось розділило. Вони обидва винуваті в цьому ділі, один нам не треба, другий нам не треба. Загартування-тренування, воно нас усіх таких заспокоїть своєю природною свідомістю, це в ній велике таке терпіння.
  • 166. А природа, вона їх не жаліє, по-своєму їх карає. У неї свого нема – є спільного виду. А ми кожний – собі. У нас, у людей, є своє і чуже. Ми стараємось присвоїти те і друге, а воно заважає.
  • 174. А загартування-тренування, воно Паршека любить, хоче, щоб люди взялись за це ось таке діло. Якщо це є істина така, то в нас вийде в природі біла квітка, вона нам, усім людям, дасть живі плоди.
  • За нами за такими іде найголовніше – Духа Святого діло, еволюція. Без нічого щось зробити треба буде. Це зовсім безгрошова сторона. Еволюція, своїм вона хвалиться, чужого їй не треба. У неї є загартування чоловіка.
  • 181. Гроші – це ніщо, за них люди людей убивають. …Вони комуністи, вони капіталісти, не за них як адміністраторів Паршек. Коли Паршек свою істину доведе людям, то вони – за нього. Здоров’я треба буде всім, але природа їм як експлуататорам людей не буде давати. Їх у цьому ділі не стане, природа за них не буде на їхній стороні. Еволюція буде на боці ображених людей, хворих, що не знають.
  • 182. Бідний, нужденний у людях чоловік, він за свою таку бідність, він буде виправданий Божим ділом. Вони йому дуже сильно вірили, що він у них є як такий. А щоб виконувати, то в них не виходить. Вони своїм багатством оточені. Легше верблюду в дірку голки пролізти, ніж багатому пройти в царство небесне. Його не допустить природа. Він жив у ній за рахунок природного добра, за рахунок чужих рук. Паршек своє святе діло еволюції доведе, йому Дух Святий у цьому допоможе. Люди заслужені будуть усі на боці Паршека жити, їх природа прийме, як своїх людей. Вони не будуть так покарані цим поганим ділом, а будуть вони виправдані, їх полюбить Святий Дух.
  • 187. Паршек прийшов не для того, щоб ці люди людям за це ось діло кланялись. Вони повинні в цьому самому свою ввічливість отримати, щоб такого діла ніякого не було. Ось тоді буде життя інше. Ми не будемо доглядати за нашою годувальницею землею, у нас це діло відпаде, ми Святим Духом оточимо себе, нас природа прийме як таких, за все наше зроблене нам простить. Ми не такими зробимось – в атмосфері живими легкими. Як ніколи кольорами засвітимось, ароматом запахнемо. Хто нас таких покарає? Ми зробимось за це саме природи в любові друзі. Що ми не попросимо у неї, вона нам дасть. А ми будемо просити у неї життя.
  • 188. Боротися з нею ми перестанемо, знищувати її не будемо. Між нами і нею не буде рожна. Яка буде свобода. Вся наша земля такому труду не належить. Мисль така психічна відійде, буде чоловік думати про своє одне для всіх, воно буде легке. Ми в цьому самі від неї доб’ємось, вона нас за це ось пожаліє, простить нам за наше таке необдумане в гріху діло. Це наша велика в природі помилка. Ми стали проти природи так озброюватись, вона ж наша мати, ми її примусили бути джерелом.